20-40-ві роки в українській літературі (1922)/Микола Костомаров/На добра-ніч

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

На добра-ніч усім на-ніч —
Годі вже блукати;
Одинокий, безталанний
Ляжу спочивати.

Холодная постілонька
У темній діброві:
Буду ждати, сподіватись
Любої обнови.

Усе небо блакітнеє
Покрила темнота.
Безпросвітна, нерозумна
Давняя дрімота.

Що́-ж за гомін чудний ходить
Од краю до краю?
Чи він що нам нагадує,
Чи що провіщає?

Не нам, Боже, розгадати
Небесні глаголи;
Суди, Боже, нашу долю
По Твоєї волі.

І холодно і боязно,
Туга серце гнітить;
Всюди темно і невидно,
Тільки зірка світить.

Світи, зоре, на всю землю,
Поки, сонце зійде,

Поки божий день на землю
Красотворний прийде, —

День великий, день воскресний,
День божої слави:
В прах розсиплються будови.
Старосвітські справи.

Задрижить планета грішна.
Сколихнеться море,
Заридає змій старинний,
Горе йому, горе!

Горе тобі, розвінчаний
Правдою тиране!
За державу тобі плата:
Озеро огляне!

За злочинства — в пеклі муки,
На землі — прокляття!
Горе тобі, Вавилоне,
Душегубний граде!

Скинуть жемчуг, заголосять
Пишниї блудниці:
Розкриються, розчинються
Скритниї темниці.

Вийдуть мученики бліді,
Катовані тіни;
Дасться суд їм невмолимий.
Що́ тебе постигне!

Горе, горе лукавому,
Що́ в гасло неволі
Обертає хрест всечесний,
Гасло правди й волі!

Горе, горе багатому,
Що́ в гордощі панській
Дурницею нарікає
Голос правди братський!

Горе, горе безумному,
Що́ братів змущає,
У почесті, у розпусті
Слободи шукає.

Горе вченим, що од простих
Світло заховали,
Для користи, для мамони
Правду уживали,

Всім продажним филозофам:
Од духу святині
Розвіються їх хитрощі,
Як пил по пустині!

День великий, день воскресний,
День суда й любови,
Перед ним туман предиде,
Сліз туман і крови…

А в тумані сонце світить,
Туман розганяє:
Сонце правди незахідне
На ввесь світ засяє!

День великий, день воскресний,
День божої сили!…
Розкриються великії
Народні могили.

Прокинуться всі народи,
Завіт вічний приймуть,
Ворогів тисячолітніх
Вороги обіймуть:

Узрять те, на що гляділи
І досі не зріли,
Узрять те, що земля й небо
Їм давно одкрили.

Тільки там, де дух Господень,
Там і правда й воля.
Де любов Господня й віра,
Там і щастя й доля!..

Світи-ж, зоре, на всю землю,
Поки день той прийде;
А ви, браття, готуйтеся,
Бо нежданно зійде!

Готуйтеся, очищайтесь
Од плям і пороку,
Готуйтеся — скоро блисне
Звізда од востоку!

Примітки. Змущає (рос. смущает), бентежить. Слободи (народне рос.) — волі.