20-40-ві роки в українській літературі (1922)/Петро Гулак-Артемовський/Пан

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
2. Пан.

Якийсь десь пан ясновельможний,
 І гордий, і заможний,
 (А може був то й лях),
 Як раз утрапив на свій шлях
 У пекло, до Плутона[1].
 Не вспів одважить ще й поклона,
 Як тут спитав його Еак:[2]
 — „Ну, на тім світі, що ти, як:
 Чим був ти, де родився?
 Як жив і чим живився?
 Ти перед нами не гріши.
 Кажи лиш правду, не бреши!“
 Пан глянув: перед ним мужик!
 А пан наш не привик,
 Щоб так мужик з ним об'яснявся.
 — „Я із польськего єстем паньства,“
 Вельможний зизом відпові́дав:
 — „До півдня спав, до півночі обідав.
 Був властним паном на Волині“.

— „За цеє тобі пасти свині!“
 Еак так пану присудив
 І вельми цим Плутонові вгодив


Якби і в нас таким судом судили,

Багацько-б свинопасів наробили!

Примітки. З підписом Гулака-Артемовського або з одним з його криптонімів ця байка невідома, отже немає певности, що належить вона авторові „Пана та Собаки“.

  1. Плутон, по античній мітології, бог пекла.
  2. Еак — син Зевса; після смерти став одним із трьох суддів підземного царства.