Ой то не дими, то з коней пара. Чуб. III. 308. Ди́мом пішло́ (Ном. № 1904), — взяло́ся. Сгорело. Взялись димом гостроверхі шляхецькі будинки, виглядають ізза печищ білії хатинки. К. Досв. 123. Ум. Димо́к, димо́чок. К. ЧР. 235. Чуб. V. 704. Вітер повіває, димок пошибає, а між тим димочком ластівка літає. Чуб. V. 1026.
Ди́ма, ми, ж. Род тонкой прозрачной полосатой ткани, канифас. Чуб. VI. 114, 403. Гол. Од. 21. Ум. Ди́мка.
Дима́н, ну́, м. 1) Раст. Betonica officinalis. ЗЮЗО. I. 114. 2) Название вола темнокоричневого цвета. КС. 1898. VII. 41.
Дима́новий, а, е.? Ньо, ньо, урагова! ньо, ньо, диманова! О. 1862. VI. Кост. 63.
Дима́р, ря́, м. Печная труба. Грин. II. 158, 102. А Максим на пожарище та на попелище подивився… Нема ради! Тільки вітер свище у димарі та в комині. Шевч. 590. Ум. Дима́рик, дима́ричок.
Димаре́вий, дима́рний, а, е. Относящийся к дымовой трубе.
Дима́рик, ка, дима́ричок, чка, м. Ум. от димар.
Ди́мати, маю, єш, гл. Дуть мехом. Як піджарити треба, то коваль кричить: димай! димай! НВолын. у. За циганом, за його сином тра рано встати, мішком димати. Гол. II. 688.
Ди́миниці, ць, ж. мн. Род опухоли в паху, подмышками. Каменец. у. См. Дімениця.
Дими́нець, нця, м. = Димар. Вх. Зн. 15.
Дими́тися, млю́ся, ми́шся, гл. Дымиться.
Димі́ти, млю́, ми́ш, гл. Дымить, испускать дым.
Ди́мка, ки, ж. 1) Ум. от дима. 2) Выбойчатая полосатая юбка. НВолын. у. Чуб. VII. 429. Гол. Од. 49. 3) = Димна. Вх. Лем. 410.
Димка́р, ря́, м. Выбойщик, набивающий выбойку. Гол. Од. 58.
Ди́мковий, а, е. Сделанный из димки.
Ди́мна, ни, ж. Род небольших круглых слив. Вх. Лем. 410.
Ди́мни́й, а, е. 1) Дымный, курной. Не видно було ні димних печей, ні бочок, ні возів з припасами. К. ЧР. Димна хижа. Курная изба. Вх. Лем. 410. 2) Дымчатого цвета. Мак повний усякий: червоний, перістий і димний. О. 1862. IV. 72.
Димник, ка, м. = Димар.
Димни́ця, ці, ж. 1) = Димар. 2) = Димна. Ум. Димничка. Вх. Лем. 409, 410.
Ди́мно, нар. Дымно. Не топила, не курила, — по сінечках димно. Мет. 16.
Димо́вий, а, е. 1) Дымовой. Що се, що серед пустині стовпом димовим знялося? К. МБ. III. 254. 2) Сделанный из дими. Що я приїду пишно та красно, а ти ще краще — сивою паровицею у намітках димових. МВ. I. 89.
Димови́ще, ща, с. Пожарище, пепелище.
Димо́к, мку́, димо́чок, чку, м. Ум. от дим.
Димтя́нка, ки, ж. Проститутка.
Димува́ти, му́ю, єш, гл. Дымиться. В руках його мушкет димує. Греб. 354.
Димуватий, а, е. Дымный, задымленный. Димувата кузня. Г. Барв. 21.
Ди́нда, ди, м. Шатун.
Ди́ндати, даю, єш, гл. 1) Шататься. 2) Качать ногами.
Ди́нде́рево, ва, с. = Дивдерево. Бердич. у.
Диндили́ндати, даю, єш, гл. = Теліпатися 1. Вх. Зн. 14.
Ди́нище, ща, с. Место, засеянное дынями.
Ди́нник, ка, м. Грядка с дынями.
Ди́ня, ні, ж. Раст. Дыня. Cucumis Melo. ЗЮЗО. I. 120. Бодай твої кавуни та побили табуни, бодай твої дині та поїли свині. Чуб. V. 1177. Различн. породы дынь: дрислівка, дубівка. Кв. II. 239, зимі́вка, кача́нка, ли́півка, тата́рка (см.) Ум. Ди́нька. Рудч. Ск. II. 9. І якщо єсть було насіннячко, ягідки які, динька, — посипле, положить на могилу. Сим. (Хата. 215).
Диня́ка, ки, ж. Большая дыня.
Диня́тко, ка, с. Маленькая дыня. Ум. Диня́точко.
Ди́нячий, а, е. Дынный. Диняче бадилля. Левиц. Пов. 370. Динячі кабачки. Мнж. 170.
Ди́поть, птю, м. Удар. Да́ти ди́птю. Поколотить. Дав доброго диптю: одвохрив добре. Ном. № 3961.
Диптя́нка, ки, ж. = Димтянка. Мандрьохи, хльорки і диптянки, що продають себе на час. Котл. Ен.
