верчик

верчик

Ве́рчик, ка, м. 1) Ум. от верч. Христя скрутила верчик соломи. Мир. Пов. I. 117. 2) Сплетенный бублик.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Ве́рчик, ка, м. 1) Ум. от верч. Христя скрутила верчик соломи. Мир. Пов. I. 117. 2) Сплетенный бублик.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Ве́рчик, ка, м. 1) Ум. отъ верч. Христя скрутила верчик соломи. Мир. Пов. I. 117. 2) Сплетенный бубликъ.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924