Поклик Брюса до дружини.
Шотляндцї! Згадуєте час,
Як кров лив з вами Уаллас,
Як Брюс водив до бою вас?
Знов кличу разом всїх іти:
Або побить, або лягти!
До зброї сьміло! День не жде:
Едвард полки свої веде,
На все кайдани покладе,
В неволю на вік закує!
Борцї, завзятцї? Де ви є?
Чи вас не рушить стид ганьби?
Чи боїте ся боротьби?
Чи краще гнити як раби,
В кормизї нївечити край?
Нїкчемний зраднику! Тїкай!
Хто пута рабства розрива,
Мечем свободи добува?
Хто за Шотляндії права?
Хто? Каледоньцї! Так ходїм!
Кати руйнують рідний дім.
Ратуймо звязаних синів
З неслави, муки, кайданів,
Здобудьмо долї инших днїв!
Всю кров віддаймо жил своїх!
Падем… вщасливить воля їх.
Кінець тиранам навісним!
Що змах — то менше вже одним,
Що змах — свобода ближче з ним,
Вперед! До бійки! Чаша вщерть:
Або побіда, або смерть!
