Книга пісень (1892)/Колись ми з дівчиною двоє кохались…
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| ◀ Співав соловейко і липа цвіла… | Книга пісень Лірічні співанки Колись ми з дівчиною двоє кохались… пер.: Леся Українка |
Поки на чужині я довго блукав… ▶ |
|
26.
Колись ми з дівчи́ною двоє кохались,
Одначе пово́дились завжді гаразд;
Нераз „в чоловіка та жінку“ ми грались, —
Ні сварки у нас не було, нї обра́з.
Ми з нею у двох жартували, втішались,
Та все цілувались собі, милувались.
Пустуючи так, немов ді́точок двоє,
„Ховатись“ ми здумали в лісі та в полі, —
І так заховалися мудро обоє,
Що по́тім уже й не знайшлися ніколи.
Л. У.