Листи до братів-хліборобів/I/Лист 24
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| ◀ Лист 23: Тільки Українська Трудова Монархія дасть Нації Українській політичне, національне і культурне обєднаня | Листи до братів-хліборобів Частина I Лист 24: Тільки Українська Трудова Монархія дасть Нації Українській політичне, національне і культурне обєднаня |
Лист 25: Бо демократичне республиканство, як тепер так і в минувшині, змогло тільки Україну зруйнувати ▶ |
|
Ми ще й досі не витворили одної всенаціональної культури. Наш „сутий демократизм“ довів партийно-демаґоґічну боротьбу до того, що сотворив для партийних політичних потреб у лоні одної й тієїж самої нації три літератури й три культури. Нація з трьома душами це абсурд, це неґація самого поняття нації, що власне одну культурно духову спільність означає. Чи зникне в нашій республіці наше москвофільство й польонофільство?
Можна наперед з цілою певностю сказати, що власне в республіці з правлінням української демократії й москвофільство й польонофільство зацвітуть новим пишним цвітом, стануть культурами „національних меншостей“ і ними в кінці не тільки політично, але й культурно й духово націю нашу розсадять.
Тільки українська монархія, тільки знищеня республіканського демократизму з його поділом на висловлюючі „волю народу“ парляментсько-плєбісцитові партії покладе кінець як польонофільській так москвофільській і українофільській демаґоґії. Тільки українська монархія знищить „вищисть“ на „панскість“ наших власних общеруських та вшехпольських деструктивних хамів і одночасно врятує українську мову й культуру від монополю української демократії. Тільки при українськім монархічнім ладі, що один в стані відділити культуру від політики, українське слово й література перестануть бути партійною зброєю більш або менш соціялістичних демаґоґів і тільки тоді „діти в політиці“, а великі люде в нашій науці і штуці, перестануть творами свого духа „збивати політичний капітал“ для антікультурних політичних карєристів.
І тільки тоді українська культура стане не партийним як досі, а всенаціональним добром. В її піддержці найбільше буде заінтересований Великий Господар землі нашої, бо ця культура, це слава його нації, а тим самим і його власна слава. Тому Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний уписався зо всім запорожським військом до Київського Брацтва. Тому Гетьман Іван Виговський, виконуючи заповіт Великого Богдана, дві академії хотів у козацькій Україні мати. Тому Гетьман Іван Мазепа, „маючи рейментарську патронствующую прихільність“, київську академію возвеличив. Тому Гетьман Павло Скоропадський встиг навіть підчас свого короткого гетьманування два українські університети й українську академію наук заснувати. І тому нарешті наш будучий Господар українську культуру поставить на таку височінь, яка великости й силі сорокміліонної нації буде відповідати…