ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
ЧАСТИНА ПЕРША
(30 ЛИСТІВ)
Закінчена в початку Квітня (Апріля) 1920 р.
ЗМІСТ:
Українська наддніпрянська інтеліґенція й українська національна ідея.
I.
Лист 1: В боротьбі Українців між собою не повинно бути нейтральних, бо Українську Націю і Державу зможе сотворити тільки внутрішня перемога найсильніщих, а не пацифізм слабих боягузів та зрадливий невтралітет політичних спекулянтів (ст. 3).
Лист 2: Боротьба ця буде творчою, коли вестиметься вона во імя України, а не во імя перемоги в ній тих чи инших сторонніх, чужих впливів (ст. 4).
Лист 3: »Самостійництво« української демократичної інтеліґенції (ст. 5).
Лист 4: Для неї був рідніщий Керенський, ніж український хлібороб (ст. 10).
Лист 5: Інтеліґентське »відродженя нації« під гаслом інтернаціоналізму (ст. 12).
Лист 6: Все-ж таки джерело сучасної траґедії української не в політичнім шарлатанстві демократичної інтеліґенції, а в денаціоналізації і безсиллі української хліборобської аристократії (ст. 14).
Лист 7: Розцінка на десятини української національної ідеї (ст. 15).
II.
Лист 8: Хто має творити тепер нову українську державно-національну ідеольоґію? (ст. 17).
Лист 9: Як не новий Ганджа Андибер: Раковський — і маршалок Пілсудський, то може політично-кримінальні установи, іменуємі українськими демократичними партіями? (ст. 20).
Лист 10: Політична формула панування всякої республіканської демократії: компроміс між золотом і злобою та темнотою (ст. 22).
Лист 11: »Державно-національне будівництво« української республіканської демократії, яка мала замало золота, щоб купити злобу і темноту (ст. 22).
Лист 12: Кошти цього »будівництва« заплатив своєю руїною український хлібороб (ст. 24).
Листи 13, 14, 15: Кілька ілюстрацій, як ставилась українська демократична інтеліґенція до українських хліборобів тоді, коли вона »будувала державу« і »відроджувала націю« (ст. 25, 27, 30).
Лист 16: Світова боротьба між законом землі і законом капіталу (ст. 32).
Лист 17: Всяка інтеліґентська демократія — це послушне знаряддя в руках інтернаціонального капіталу (ст. 34).
Лист 18: Українська інтеліґентська демократія потрафила тільки знищити небезпечну для інтернаціональних капіталістів українську хліборобську аристократію і нічого крім нової руїни Україні не дала (ст. 35).
Лист 19: Бо демократичні республіки можуть повстати тільки серед таких націй, яких державно-орґанізацийний національний апарат був сотворений перед тим аристократичними Монархіями (ст. 38).
Лист 20: Бо інтеліґентська демократія це орґанізм без спинного хребта, а спинного хребта: — армії і державно-орґанізацийного апарату — який би могли обліпити інтеліґентські демократичні слизняки, у Нації Української не було (ст. 39).
III.
Лист 21: Тільки український хліборобський клас, обєднаний владою українського Гетьмана-Монарха, може збудувати Українську Державу (ст. 41).
Листи 22, 23, 24: Тільки Українська Трудова Монархія дасть Нації Українській політичне, національне і культурне обєднаня (ст. 43, 46, 47).
Лист 25: Бо демократичне республиканство, як тепер так і в минувшині, змогло тільки Україну зруйнувати (ст. 48).
Лист 26: Згадка про першу українську еміґрацію 1710 року (ст. 50).
IV.
Лист 27: Класова боротьба, як джерело вічного відновлюваня аристократії (ст. 50).
Листи 28, 29: Чотире теоретичні питання до українських большовиків, адресовані до тих між ними, хто творить нову творчу українську пролєтарську аристократію, а не до тих, хто відроджує нашу стару демократичну руїнницьку Брюховеччину та збирається відограти на Україні деструктивну ролю найспритніщих аґентів інтернаціонального фінансового капіталу (ст. 53, 54).
Лист 30: Postscriptum (ст. 61).
