Шагане ти моя, Шагане!
Я — із півночі... Хочеш? — Аби-то!..
Розкажу, як під місяцем — жито,
Чисто — хвилі, що вітер жене.
Шагане ти моя, Шагане.
Я — із півночі, хочеш? — Аби-то!..
Ти про край мій почула б не раз.
Хоч і гарне, — рай-місто! — Шираз,
Пречудове, — кажу ваговито. —
Я — із півночі. Хочеш? — Аби-то!..
Розкажу, як під місяцем жито, —
Це волосся, — ти спробуй сама:
Хоч — в'яжи його, — болю нема...
За колосся, налите — за літо —
Розкажу... Як під місяцем жито,
Чисто — хвилі, що вітер жене, —
Твої ласки мені... Тож, — не гайся,
Мила, люба, — шуткуй, посміхайся,
Хай, — припливом, — коха́ння одне,
Чисто — хвилі, що вітер жене!..
Шагане ти моя, Шагане!
Там, на півночі, — дівчина гожа.
Фантастично — з тобою так схожа!..
Може, — згадує, — любить — мене...
Шагане ти моя, Шагане.
|
