Батьку богам і вмірущим, егидодержавний Крониде!
Можеш ти рухом єдиним громи посилати із неба,
Чистим вогнем своїм можеш ти землю нечисту спалити,
В серце до мене пошли ти вогонь свій небесний, Крониде,
Хай почування нечисті і ницї всї спалить до щенту,
Щоб тілки думи високі, велишні самі почування
Серцем моїм володїли, до вчинків високих ведучи!
II.
Гео, праматере людська! сила твоя незлїченна!
С тихим благанням до тебе я нахиляюсь покірно:
Дай хоть частину тієї сили, що маєш сама ти, —
Зможу тодї я боротись, встояти зможу у бої!
III.
Горда й поважна богине! Боже ясний срібнолукий!
Розумом дїва могутна! Сьпівом могутнїший боже!
Змалку служив я обом вам, — щиро благаю пособи:
Розуму дайте ясного і слово сьпівоче крилате,
Щоб моя пісня впевняла, щоб досягала і в серце!
IV.
Люба ласкава богине, з олимпських мінї наймилїша!
Мати коханню та вродї! тобою все сталося в сьвітї.
Знов я до тебе вернувся і знов я, схилившись, благаю:
Сяєвом вроди, коханням дай впитись мінї на цїм сьвітї,
Дай мінї бачить щочасно в життї твоє любе обличча;
Щоб завсїгди я міг вірить, що ти ще жива і нїколи
Нам не покинеш спріяти, вмірущих людей не покинеш!
