Словарь української мови (1924)/баранець
| ◀ баран | Словарь української мови Б баранець |
баранина ▶ |
|
Баране́ць, нця́, м. 1) Ум. отъ баран. Небольшой баранъ. Рудч. Ск. II. 129. Вас. 197. Понесла на посвяченіе паску, баранця печеного. Кв. Чи всі вівці покотилися, чи баранці породилися? Чуб. III. 454. 2) Колодка, на которую навивается веревка въ плотницкомъ инструментѣ, называемомъ шнур. Черниг. 3) Желѣзная палочка у удилъ, застегивающаяся въ колечко отъ уздечки. Міусск. окр. 4) Бекасъ. Полт. Вх. Пч. II. 14. См. Вівчарик 3, Баранок, баранчик. 5) Раст. Lycopodium complanatum L. ЗЮЗО. I. 127. 6) мн. Баранці́. Легкія тучи, перистыя облака, пѣнистыя волны.