Словарь української мови (1924)/вартівник
| ◀ вартий | Словарь української мови В вартівник |
вартість ▶ |
|
Вартівни́к, ка́, м. Сторожъ, караульный, часовой, конвойный. Він був.... єкономом в с. Л. і вечером пішов на тік подивитись, чи є вартівники. Драг. 58. То певне добрий пройдисвіт, що аж два вартівники з ним ідуть. Каменец. у. Ум. Вартівничо́к, вартівни́ченько. Суть бо в мене два вартівниченьки, будуть вартувати мої кониченьки. Pauli. См. Вартник, вартовий, вартовик, вартовничий.