Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дубник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дубник
Берлін: Українське слово, 1924

Дубни́к, ка́, м. 1) = Дубняк. 2) Чанъ для дубленія кожъ. Вас. 157. Ум. Дубничо́к. Мет. 196.