Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/підхвачувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підхвачувати
Берлін: Українське слово, 1924

Підхва́чувати, ся, чую, ся, єш, ся, сов. в. підхвати́ти, ся, чу́, ся, тиш, ся, гл. = Підхоплювати, ся, підхопити, ся.