Словарь української мови (1924)/цоркнути

by Борис Грінченко

◀ цоркіт

Словарь української мови Борис Грінченко Ц цоркнути

цоркотіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Цо́ркати, каю, єш, одн. в. цо́ркнути, кну, неш, гл. 1) = Цокати, цокнути. Угор. 2) Звенѣть, бренчать, брякать, брякнуть. Цоркнув замок; цоркнули шаблі. Вх. Зн. 78.