відань, якого б я сам у теперішнім моїм стані не міг був доконати[1], складаю щиру подяку д. М. Мочульському, який з власного почину в часі моєї слабости зайнявся зібранням і скопіюванням тих оповідань. На чолі збірки кладу оповідання „Батьківщина“, один із найпізніших моїх белетристичних творів, друкований первісно в „Кієвской Старине“ офіціальним тодішнім правописом, т. зв. „романівкою“ із численними помилками, а потім фонетикою у „Літературно-Науковім Вістнику“ 1905 р. Оповідання „Гава і Вовкун“ та „Геній“, — це частини моєї недокінченої повісти „Не спитавши броду“, якої деякі частини були вже опубліковані в збірці п. з. „На лоні природи“. З фельєтона „Діла“ 1881 р. видобуто оповідання „Пироги з черницями“, а з календаря „Просвіти“ оповідання „Гершко Гольдмахер“, що являється неначе вступною частиною до оповідання „Гава“. Останнє оповідання „Задля празника“ було надруковано по-польськи в соціял-демократичній публікації „Kalendarz Robotniczy“ na rok 1892, виданій у Львові 1891 р.
Хоч як неоднакова літературна вартість цих оповідань, то все таки думаю, що їх збірне видання не буде зайвим і для теперішньої генерації, вже хоч-би тому, що в них скрізь, як мені здається, віє здоровим духом того тверезого позитивізму, який німецьким терміном можна назвати „Bejahung des Lebens“[2]. Може вона явиться деякою невеличкою ассанацією[3] в шпитальній атмосфері новішої літературної школи.
ІВАН ФРАНКО.
|
Львів дня 9 падолиста 1910 р.
|
