Сторінка:Бевзо О. А. Львівський літопис і Острозький літописець (1971).pdf/143

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

християном пастирей православних — митрополита київського Петра Могилу і Афанасія Пузину, єпіскопа луцького, і унія зноситися казано през увесь сенат коронний. І привернено церков столичную митрополію святій Софії в Києві і іних не мало к православію.

Обновленіє храма святеї Софії.Петр Могила, митрополит київський, архімандрит печерський, гди приїхал с Польськи, стрітили єго весь чин священичеський і іночеський і мирсьтії люди много зіло* со пінієм і зо ораціями, віншуючи в том чину святительськом, і впровадивши в церков святеї Софії, посвятили їй молебен і люторгію божественную отправовали, весь день на набоженстві стравили. І от того часу церков обновилася набоженством, що от кількадесят літ пустовала, ошарпалася, обвалилася була около всюди, двері завалилися були, аж увойти нілга* у церков було, та же і окна і преділи. Якої же праці, якоє ж[1] кошту і накладу Петр Могила митрополит на тоє наложил незлічонно, незрахо[ванно][2], поки обновилася знову церков святеї Софії, на славу і заступленіє правовірним, на посрамленіє нечистивим і отступником православния віри на безконечноє мученіє їх256.

О преждереченной княжні[3], котрая у Острозі пановала, розмаїтими способами примушовала до унії, ласкою і под утраченнєм ласки, і не могла до того привести. І поотбирала маєтності церковнії і грунти і ні при чом церкви пооставалися. І тривали так священики кілька літ, на малім преставали, яко письмо свідчить: пища і одежда — сими довольні будете, аби при православії. А княжна, маюци гнів на православних і ненавість, видить же не повелося їй в том, же кривди починила церквам і священиком, бо она розуміла, іже би они для недостатку мусять приступити до унії. А священики о достаток мало дбали, аби при православії.

Промишляла она много літ, що злоє православним вистроїти. Потом, року 1636, юже знала, що умислила воздвигнути гоненіє на церков, тілько їй о тоє йшло, же тіло її отца княз[я] Александра, в церкві замковой. Наперед тоє учинила, же викрала з церкви тіло отцев-

  1. ↑ Так в рукопису. Має бути «якого ж».
  2. ↑ Закінчення слова, що включене в прямокутні дужки, в рукопису відсутнє, але місце для нього залишене. Очевидно, переписувач не зумів прочитати закінчення слова в рукопису, з якого він виготовляв список. У вид. ИА слово «незрахованно» надруковано без закінчення, а пропуск в рукопису не застережено
  3. ↑ Див. звістки під 1621 роком, стор. 135.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Бевзо_О._А._Львівський_літопис_і_Острозький_літописець_(1971).pdf/143&oldid=127658