Як би вони (шалопути) по білому співали, то й нічого, — я пізнав би, що́ співають. Новомоск. у. 9) Бі́ла біля́ва. Въ загадкѣ: береза. Біла білява перед Богом стояла. Ном. 10) Біла. О монетѣ: десятикрейцеровая монета. Галиц. Ум. Біленький, білесенький.
Бі́лик, ка, м. 1) Стальной двуручный рѣзецъ для очистки кожъ. Сумск. у. 2) Самецъ бѣлки.
Біли́лечко, ка, с. Ум. отъ білило.
Біли́ло, ля, с. 1) Бѣлая краска, все чѣмъ можно бѣлить, убѣлять. Та й купили білила.... дідам бороди білити. Грин. III. 95. Дівкам чорнило, парубкам білило. АД. I. 39. 2) = I. Біль 1? Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене задержала з вечора до світа. „Ой з китайки, не з китайки, з білого білила“. Мет. 45. Ум. Білилечко. Чуб. IV. 70.
Білина́, ни́, ж. Бѣлизна. Чорний вуаль затуляв її білий лоб і прибільшав білину її лиця. Левиц. I. 272.
Біли́ти, лю́, лиш, гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. МВ. Ши́ти-біли́ти — завтра Великдень. Посл. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. Біли́ти шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. Шух. I. 254. 2) О полотнѣ: дѣлать бѣлымъ, бѣлить (на солнцѣ). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. Левиц. I. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня різи білила. Чуб. Біль біли́ти. См. I. Біль. 3) Убѣлять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. Чуб. V. 574. 4) Лудить. Херс.
Біли́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Бѣлиться. На траві білиться три шматки полотна. 2) Убѣляться (умываясь). Встала дівчина раненько, білилася біленько. Чуб. V. 1082.
Біли́ця, ці, ж. 1) = Білка. Вх. Пч. II. 7. Вх. Зн. 43. 2) Непостриженная монахиня (въ противоположность черниці). 3) Бѣлое просо. 4) Раст. Thlaspi arvense. Вх. Пч. II. 36. 5) = Оклій, Aspidus lucidus. Вх. Пч. II. 18. См. Білюга. 6) Мѣловая почва. Желех. Ум. Біличка.
Біли́чка, ки, ж. 1) Ум. отъ білиця. 2) Имя бѣлой собаки. Вх. Зн. 68.
Білі́сінький, а, е. Совершенно бѣлый. Стара Хомишина хата притулилась позад новісінької білісінької хатки. Левиц. I. 22.
Білі́сінько, нар. Совершенно бѣло.
Бі́лість, лости, ж. Бѣлизна. Желех.
Білі́ти, лі́ю, єш, гл. Бѣлѣть, бѣлѣться. Лечу, лечу, а вітер віє, передо мною сніг біліє. Шевч. На синові явір зеленіє, на невісточці береза біліє. Чуб. V. 712.
Білі́тися, лі́юся, єшся, гл. = Біліти. Уже в мого Іванечка і своя хатка кінець села біліється. Федьк.
Бі́лка, ки, ж. 1) Бѣлка. 2) Раст. Jurinaea cyanoides Dec. ЗЮЗО. I. 125. Ум. Білочка.
Білка́тий, а, е. Имѣющій большіе бѣлки въ глазахъ. Шейк.
Білко́, ка́, м. Кличка собакъ бѣлой масти. Грин. I. 33.
Бі́лля, ля, с. 1) Бѣлила. На́ тобі, дівчино, таляра на білля, а сто злотих на мило. Подольск. г. 2) Бѣлье? Іди, бабо, уберися, візьми своє білля, — хочу тебе повести хоч раз на весілля. Грин. III. 340. См. Набілля.
Бі́ло, нар. Бѣло. Катря біло збіліла. МВ. III. 122. Ум. Біле́нько, біле́сенько. Умилася біло-біленько. Чуб. V. 704.
Білобо́кий, а, е. Съ бѣлыми боками. Біг кінь білобокий через яр глибокий. Грин. I. 248. Чаще всего служить эпитетомъ къ слову сорока. А сорока білобока на скрипочку грає. Чуб. V. 1145. Ум. Білобокенький.
Білоборо́дий, а, е. Съ бѣлой бородой, бѣлобородый. Ум. Білобороденький.
Білобрі́вка, ки, ж. Имѣющая русыя брови.
Білобро́вий, а, е. Съ русыми бровями, бѣлобровый. Ум. Білобровенький.
Біло́верба, би, ж. Раст. Salix alba L. Вх. Зн. 3.
Білови́дий, а, е. Бѣлолицый. Ум. Біловиденький. О. 1862. IV. 75.
Білови́нники, ків, м. мн. Родъ зимнихъ яблокъ. Галиц.
Біловоло́сий, а, е. Бѣловолосый. Ум. Біловолосенький.
Біло́вус, са, м. 1) Человѣкъ съ русыми усами. Де ти бавиш, біловусе, де, мій ясний світе? Федьк. I. 25. 2) Человѣкъ съ сѣдыми усами.
Білову́сий, а, е. Съ бѣлыми, свѣтлыми усами. Ум. Біловусенький.
