Білоголо́ва, вої, ж. Женщина. Сим. 5. См. Біла челядь.
Білоголо́вець, вця, м. Раст. Bellis perennis. Вх. Пч. 29. См. Білавка.
Білоголо́вий, а, е. Съ русой или сѣдой головой. Ум. Білоголовенький.
Білоголо́вка, ки, ж. О предметѣ (чаще о растеніи), имѣющемъ бѣлую головку. Ум. Білоголовочка. Маківочки-білоголовочки, чи ви поспіли? Шейк.
Білоголо́вник, ка, м. Раст. Archillea millefolium L. ЗЮЗО. I. 109.
Білогоро́док, дка, м. Употребл. въ загадкѣ: хата. Був на білогородку, та поїхав на чиногородок. (Котъ былъ въ хатѣ да забѣжалъ на печь). Ном. стр. 294. № 128.
Білогре́цький, а, е. ? В чистім полі при долині, при широкій доріженьці лежить козаченько молоденький білогрецький. Мет. 448.
Білогри́вець, вця, м. 1) Конь съ бѣлой гривой. 2) Птица Turdus torquatus, дроздъ ошейниковый. Вх. Пч. II. 15.
Білогри́вий, а, е. Съ бѣлой, свѣтлой гривой. Чр. 44. Ой куінь білогривий, козакъ чорнобривий. Грин. III. 245. Ум. Білогривенький.
Білогру́д, да, м. 1) Имѣющій бѣлую грудь. Желех. 2) Пт. а) Sterna minuta. Вх. Пч. II. 14. б) Cinclus aquaticus. Шух. I. 23. Ум. Білогрудик. Вх. Зн. 3.
Білогру́дець, дця, м. = Білогруд 2 а. Вх. Пч. II. 14. Ум. Білогрудчик. Вх. Зн. 3.
Білогру́дий, а, е. Имѣющій бѣлую грудь, бѣлогрудый. Шейк. Ум. Білогруденький.
Білогру́дик, ка, м. Ум. отъ білогруд.
Білогру́дчик, ка, м. Ум. отъ білогрудець.
Білогу́бий, а, е. 1) Съ бѣлыми губами. 2) Молодой (у котораго молоко на губах). Отой блазень? Білогубе щеня? О. 1861. XI. Кух. 20.
Білогу́зка, ки, ж. Saxicola oenanthe. Вх. Лем. 392.
Білозе́рець, рця, м. = Білозірець. На синім морі, на білому камені, там сидить ясен сокіл білозерець. АД. I. 190.
Білозі́р, зо́ра, м. 1) Красавецъ, милый? Мій білозір на поріг, я йому на талірку періг. Лебед. у. 2) Эпитетъ мѣсяца. Місяцю-білозору, зайди за комору. Грин. III. 242.
Білозі́рець, рця, м. Эпитетъ сокола? Порода сокола? Там сидить ясен сокіл-білозірець. АД. I. 194.
Білозі́рка, ки, ж. 1) Красавица, милая. 2) Одинъ изъ видовъ крымской соли. Сумск. у. Ум. Білозірочка. Моя панночко, моя дівочко, моя непорочная білозірочко. Мет. 122. Какъ эпитетъ перепелки: Тут була перепілочка.... тут була білозірочка. Чуб. III. 64.
Білозо́р, ра, білозо́рець, рця, м. 1) = Білозір, білозірець. АД. I. 190. Козаченьку-білозору, говори зо мною! Грин. III. 296. 2) Только білозо́р. Раст. Parnassia palustris. L. ЗЮЗО. I. 130.
Білозо́рий, а, е. Имѣющій свѣтлые глаза. Білозорий кінь. Шейк. Ум. Білозоренький.
Білозу́бий, а, е. Съ бѣлыми зубами.
Біло́к, лка́, м. 1) Бѣлокъ глазной. Чого ти білки витріщив? Ном. № 6600. 2) Бѣлокъ яичный. Шейк. Ум. Білочок.
Білокопи́тий, а, е. Съ бѣлыми копытами, бѣлокопытый. Кінь білокопитий. Гн. I. 164. Ум. Білокопитенький.
Білоко́ст, ту, м. Матерія красная съ чернымъ. Константиногр. у.
Білокри́лець, льця, м. = Лущ. Вх. Пч. II. 10.
Білокри́лий, а, е. Съ бѣлыми крыльями. „Чи не бачили голу́бки поміж голубами?“ — Хоч бачили, не бачили, — не знаєм якая. — „Сама сиза, білокрила, личко як калина.“ Чуб. V. 173. Лебеді білокрилі. К. Досв. 41. Ум. Білокриленький. Грин. III. 542.
Білоли́ций, а, е. Съ бѣлымъ лицомъ, бѣлолицый. Білолиця, кароока і станом висока. Шевч. 2) Употребл. какъ эпитетъ къ слову мѣсяцъ, замѣняя его. Світить білолиций на всю Україну. Шевч. Ум. Білолиценький.
Білоні́г, но́га, м. Раст. Herniaria glabra. Вх. Пч. II. 32.
Білоні́жка, ки, ж. Съ бѣлыми ногами, бѣлоножка (чаще о лошади). Шейк.
Білоно́гий, а, е. Бѣлоногій. Ум. Білоногенький.
Білоо́к, ка, м. Рыба. Abramis Sapa. Вх. Пч. II. 18.
Білопле́чий, а, е. Съ бѣлыми плечами. Желех.
Білорі́з, за, м. Встрѣчено въ заговорѣ какъ эпитетъ камня: В окіян-море під білоріз камінь ключі закидаю. КС. 1883. VII. 586.
