врага, — не багацько їх — ціла ватага. Рудч. Ск. I. 63. Яка ж ватага розбішак! Котл. Ен. 2) Стадо мелкаго скота. Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. Нп. Віджени коров у череду, а овечок і телят у ватагу. Чуб. II. 529. 3) Стая. Вовків ціла ватага. Грин. I. 163. Ум. Вата́жка.
Ватагува́ння, ня, с. Бытіе ватагом.
Ватагува́ти, гу́ю, єш, гл. Быть ватагом. Шух. I. 218.
Вата́жжя, жя, с. соб. Предводители, атаманы, начальники. Желех. Ном. VI.
Вата́жити, жу, жиш, гл. Предводительствовать, начальствовать. Уман. III. 149.
Вата́житися, жуся, жишся, гл. Волочиться, ухаживать. Молоде парубча, а за тією молодицею раз-у-раз ватажиться.
Вата́жка, ки, ж. 1) Ум. отъ ватага. 2) = Ватаг 1. Рудч. Чп. 101.
Вата́жко, ка, м. = Ватажок. ЗОЮР. I. 132.
Ватажкува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть предводителемъ, атаманомъ, старшимъ. Желех. См. Ватажити.
Вата́жний, ного, м. = Ватажок. Желех.
Вата́жник, ка, м. Пастухъ овецъ. Уже з села ватажники ватагу гнали. Шевч. 517. Ватажник пас вівці. Рудч. Ск. II. 50.
Ватажникува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть овечьимъ пастухомъ.
Ватажо́к, жка́, м. Предводитель, атаманъ, начальникъ. Позаходили в Московщину з Гунею і ще деякими ватажками. Стор. М. Пр. 60. Хто ватажком піде перед вами? Шевч. 127.
Ва́терка, ки, ж. Ум. отъ ватра.
Ваторни́к, ка, м. 1) Въ жилищѣ пастуховъ въ полони́нах, называемомъ ста́я, жилое отдѣленіе, гдѣ спятъ и варятъ пищу пастухи. Шух. I. 186, 187. 2) Родъ пристройки при хатѣ состоятельнаго гуцула, имѣющаго лѣтомъ дома дойный скотъ, въ которой приготовляютъ молочные продукты. Шух. I. 109.
Ва́торопка, ки, ж. Затрудненіе. Ваторопка через те була мірщикові, що того земля туди йде, а того туди. Черниг. у.
Ва́торопко, нар. Затруднительно, неудобно. З волами ваторопко в оранку, як муха куса, а то їми краще орати, ніж кіньми. Черниг. г.
Ва́тра, ри, ж. 1) Очагъ. Шух. I. 186. Огонь. Жива́ ва́тра. Огонь, добытый при помощи тренія другъ о друга двухъ кусковъ дерева; добывается съ извѣстными обрядами вата́гом в полони́ні и служитъ для разведенія огня въ жилищѣ пастуховъ и для совершенія различныхъ обрядовыхъ дѣйствій надъ скотомъ охраняющихъ, по мнѣнію пастуховъ, этотъ послѣдній. Шух. I. 191. 2) Подъ печи, на которомъ печется хлѣбъ. Вх. Лем. 395. Ум. Ва́терка. Ой там на леваді ватерка ся курить. Гол. I. 290. Чи би ви не дали мені ватерки? Гн. II. 241.
Ватра́к, ка, м. Кухонный очагъ на дворѣ. Желех.
Ватра́лька, ки, ж. Родъ кочерги, но не загнутой, а лишь разширенной и расплющенной на концѣ. Вх. Лем. 395.
Ва́трище, ща, с. = Ватра. Желех.
Ватрі́ти, рі́ю, єш, гл. Сгорать. Желех.
Ва́троль, ля, м. 1) Дубина, ухватъ. Угор. 2) Остолопъ, дубина.
Ватува́ти, ту́ю, єш, гл. Имѣть намѣреніе, разсчитывать. Я віз ватував купити. Борз. у.
Вату́йка, ки, ж. 1) Годовалая коза. Шух. I. 211. 2) = Ватуля.
Ватуйни́к, ка, м. соб. Овцы, козы, еще не ягнившіяся. Желех.
Ватуйча́, ча́ти, с. Козленокъ. Шух. I. 211.
Вату́ля, лі, ж. Овца, впервые имѣющая ягненка. Вх. Пч. II. 6.
Вахла́й, лая́, м. Вахлакъ. І так собі ніби нікчемний народ, вахлаї такі.... ходять було схилившись. ЗОЮР. I. 293.
Вахма́йстер, стра, м. Вахмистръ. Гол. I. 145.
Ваць! вацю́! меж. для зова свиней. Вацю, свині, до корита. ХС. VII. 417.
Вацю́кати, каю, єш, одн. в. вацю́кнути, ну, неш, гл. Звать, позвать свинью крикомъ: вацю́! Біжу, як те поросятко, як на його скаже: „паць! паць!“ або вацюкне. Г. Барв. 354.
Ваш, ва́ша, ва́ше, мѣст. Вашъ, ваша, ваше. Не оставте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. МВ. II. 63. Де вашая мати? Поможи, Боже, і нашим, і вашим. Ном. № 3009. Вибачайте, не вашій честі, дурний був. Черниг. г.
Ва́шенець, нця, м. Сторонникъ вашей партіи.
Ваше́ський. См. Вашецький.
Ва́шець, шеці, ж. Ваша милость (титулъ). Котл. НП. 396. Просили батько й мати і я вашеці прошу на ці чесні дари. Ном. № 345.
Ваше́цький и ва́шеський, а, е. Ува-
