Вартівни́к, ка́, м. Сторожъ, караульный, часовой, конвойный. Він був.... єкономом в с. Л. і вечером пішов на тік подивитись, чи є вартівники. Драг. 58. То певне добрий пройдисвіт, що аж два вартівники з ним ідуть. Каменец. у. Ум. Вартівничо́к, вартівни́ченько. Суть бо в мене два вартівниченьки, будуть вартувати мої кониченьки. Pauli. См. Вартник, вартовий, вартовик, вартовничий.
Ва́ртість, тости, ж. Цѣнность, стоимость. Чуб. I. 236. Казав вильлити золотий плуг.... і питати.... що той плуг варта. Люди і пани то таксували о ва́ртости злота. Гн. I. 44.
Ва́ртни́й, а, е. 1) Цѣнный. Рк. Левиц. Уман. IV. 192. 2) Достойный. Цей чоловік вартни́й. Рк. Левиц.
Ва́ртник, ка, м. = Вартівник. Прийшов на другу варту, — пустив го вартник. Гн. I. 193.
Ва́ртно, нар. Цѣнно.
Ва́рто, нар., употребл. какъ безл. гл. Стоитъ. Не варто й турбуватись. Варто щось попоїсти. Грин. I. 120.
Вартови́й, а́, е́. 1) Сторожевой, караульный. Парк теж оточала вартова сторожа. Стор. М. Пр. 73. 2) = Вартівник. ЗОЮР. I. 159. К. ЧР. 389.
Вартови́к, ка́, м. = Вартівник. Левч. 157.
Вартовни́чий, чого, м. = Вартівник. Желех.
Ва́ртонька, ки, ж. Ум. отъ варта.
Вартува́ння, ня, с. Охраненіе, обереганіе.
Вартува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Сторожить, караулить. Я тебе буду вартувати тепер. Чуб. 2) Стоить. Вона (праця) дома ж таки втроє більше вартує. О. 1862. IV 104.
Варту́нок, нку, м. = Вартість. Желех.
Варува́ти, ру́ю, єш, гл. Хранить, беречь, остерегать отъ чего. Од огня варувала, од огня і од води, і од вшиткой пригоди. Гол. IV. 388.
Варува́тися, ру́юся, єшся, гл. 1) Не рѣшаться, стѣсняться. Що, Парасю голубонько? що тобі доброго трапилось? — А вона все варується мені сказати, тілько гляне та счервоніє. МВ. II. 20. Як я тебе вірно люблю да заняти боюся. — Займай, займай, козаченьку, да займай, не варуйся: я за славу сама стану, сама й виговорюся. Грин. III. 276. Сватай, сватай, козаченьку, сватай, не варуйся. Мет. 329. 2) Остерегаться; беречься. Котрий іде у старости, то най ся варує. Гол. III. 215.
Вару́дити, джу, диш, гл. Томить. Коло серця варудить. См. Марудити.
Вару́нок, нку, м. Боль живота, вѣтры. Мнж. 177. Я хоч що їм, то мені ніякого варунку нема, не так, як буває иншим. Константиногр. у.
Варца́ба, би, ж. = Лутка 1. Шух. I. 90.
Варш, ша, м. ? Ум. Варша́лок, варша́лочок. Заснула кухарочка, треба їй варшалочка, треба їй варша дати, щоб дала вечерати. Грин. III. 504.
Варьо́ха, хи, ж. = Варенуха. Ми вашої варьохи не пили. Грин. III. 500.
Ва́ря, рі, ж. 1) Вареное. Угор. 2) Родъ кушанья: сладкіе квашеные бураки, сливы и фасоль, сваренные каждое отдѣльно, смѣшиваютъ въ одно кушанье. Шух. I. 142.
Варя́г, га и варя́га, ги, м. Здоровякъ. У мене син такий варяг. Ном. № 13944.
Варяни́ця, ці, ж. = Варениця.
Ва́рянка, ки, ж. Родъ кушанья, свареннаго изъ капусты, капустной жижи. Вх. Лем. 395. Вх. Уг. 229.
Васа́г, га́, м. Чумацкій возъ. Св. Л. 187.
Васи́льо́к, лька, м. Раст. а) Ocimum Basilicum. Вх. Пч. I. 11. б) Amarantus paniculatus L. ЗЮЗО. I. 111. в) Amarantus sanguinemus L. ЗЮЗО. I. 166. г) Salvia dumetorum Andrz. ЗЮЗО. I. 135. д) — польови́й. Thymus acinos. Лв. 102. Без васильків і без рути спочивайте, діти. Шевч. 204. Нехай Марусі вільце в'ють з хрещатого барвінку, з запашного васильку, з червоної калини. Нп. Ум. Васи́льо́чок. А у садочку два висильочки. Мет. 142.
Ва́ський, а, е. Вашъ. Одоп. 72. Ваські звичаї не такі, як наські.
Ва́та, ти, ж. Родъ невода съ мелкими ячеями для небольшой рыбы. Вх. Пч. II. 21.
Вата́г, га, м. 1) = Ватажок. Виходило з зеленого гаю сорок чоловік розбою, попереду ватаг молоденький на воронім коню. Рудч. Чп. 53. Він за ватага в заброді разом був три годи. Мкр. Н. 30. 2) Старшій надъ пастухами. Ватаг — найстарший в полонині (при пастьбѣ скота); він порядкує там усім: людьми, маржиною, молоком. Шух. I. 189.
Вата́га, ги, ж. 1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. Шевч. 170. І наплодилось у тім болоті чортяк до
