верхоумки скосирні, а ти віри поняла. МВ. (О. 1862. III. 45). МВ. I. 27.
Верца́дло, ла, с. 1) Зеркало. Дочка Лавися чепуруха в верцадло очі все п'яла. Котл. Ен. IV. 27. 2) Компасъ. Кременч. у. 3) Астролябія. Манж. 177.
Верч, ча, м. 1) Свертокъ, пучекъ. 2) Небольшая булочка съ шишкой посрединѣ. Ее даютъ старости́ на свадьбѣ, чтобы впустили въ дворъ. Ум. Ве́рчик, ве́рчичок. Що за той верчичок шпалер? Харьк. у.
Ве́рчик, ка, м. 1) Ум. отъ верч. Христя скрутила верчик соломи. Мир. Пов. I. 117. 2) Сплетенный бубликъ.
Ве́рша, ші, ж. Рыболовный снарядъ конусообразной формы, сплетенный изъ прутьевъ. Раки, лізьте в вершу. Ном. № 6897. Роз'їхавсь як верша. Стор. II. 27. Насміялась верша болоту, коли оглянеться, аж і сама в болоті. Ном. № 7999. См. Єтір з прутя.
Верша́к, ка́, м. Верхушка дерева, верхняя часть дерева. Смерека, якій утято замолоду вершак. Шух. I. 185. Шух. I. 176.
Ве́рше, нар. Выше. Харьк.
Ве́ршень, шня, м. = Верхівень. Стор. М. Пр. 120.
Верше́чок, чка, м. Ум. отъ вершо́к.
Верши́льні ви́ла. Вилы, которыми подаютъ сѣно при вершеніи стога.
Верши́на, ни, ж. 1) Верховье рѣки. Гей з устні Дніпра да до вершини сімсот річок і чотирі. Макс. 2) Начало (оврага). Де коні? — В вершині балки. Стор. II. 258. 3) = Вершок 2.
Верши́ти, шу́, ши́ш, гл. Завершать, заканчивать. Вершіть у стозі, бо нема на возі. Ном. 2) Насыпать чего либо въ сосудъ выше краевъ.
Верши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Завершаться, оканчиваться на верху. Мармурові комінки вершилися великокняжими гербами. Стор. М. Пр. 74.
Верші́й, шія́, м. Работникъ, заканчивающій верхъ стога. Вершія немає на оцей стіг. Волч. у.
Ве́ршка, ки, ж. Рыболовный снарядъ изъ прутьевъ лозы, — родъ корзины, одна сторона которой открыта и бокъ въ этомъ мѣстѣ удлиненъ и лежитъ горизонтально, — конецъ его называется при́падь, средина — спадь, сама корзина — ґоґовни́к. Снарядъ ставится на дно открытой стороной противъ узкаго и быстраго теченія, ґоґовник накрывается плитой; гонимая рыба входитъ въ корзину и не можетъ оттуда выбиться, благодаря силѣ теченія. Шух. I. 227.
Вершля́г, га́, м. Молотъ. (Коваль) і каже: Ну, я нагрію кліщі, а ти бери вершляг. Мнж. 124. Вершляг хоч шклянку розбиває, та штуку з криці вигинає. Греб. 322.
Вершни́к, ка, м. Верховой, всадникъ. Стор. II. 57. Аф. 315. См. Верхівень.
Вершню́к, ка, м. = Верхоляк. Вх. Пч. II. 8.
Вершня, ні, ж. Поверхность.
Вершня́к, ка́, м. 1) Одинъ изъ пильщиковъ досокъ, стоящій при работѣ сверху. Борз. у. 2) = Верхняк 1. Черниг. у.
Вершо́к, шка́, м. 1) Ум. отъ верх. 2) Дно шапки съ наружной стороны. 3) Верхняя часть очі́пка. КС. 1893. XII. 449. Вас. 191. 4) Та часть курительной трубки, въ которую кладется табакъ. Шух. I. 276. 5) Истокъ рѣки. Де річка Лива взяла свої вершечки. 6) Вершокъ. Лисина у шість вершків. Ном. № 13942. 7) Сливки; сметана. Зо всіх гладишок чисто було вершечки поз'їдаю, наче той кіт. Г. Барв. 356. См. Верхнина. Ум. Верше́чок.
Вершта́б, бу, м. У овчинниковъ: снарядъ въ видѣ стоящаго одного или двухъ параллельно поставленныхъ шестовъ съ перекладинами, употребляемый для навѣшиванія овчины при ея обработкѣ. Вас. 153. Сумск. у.
Веря́йка, ки, ж. Деревянный замокъ. Вх. Уг. 231.
Весе́ла, лої, ж. = Веселка. Вх. Зн. 6.
Весе́лечко, ка, с. Ум. отъ весло.
Весе́лий, а, е. 1) Веселый. В погоду і смутний веселим буває. Ном. № 602. Будь.... весела як весна. Ном. № 4562. Під весе́лу руч. Въ хорошемъ настроеніи. Як от під веселу руч, то й пісень співаємо. Харьк. 2) Пріятный, производящій хорошее впечатлѣніе. Веселі здалека палати. Шевч. Ум. Веселе́нький, веселе́сенький.
Весе́лик, ка, м. Названіе журавля, которое нужно употреблять относительно ихъ, когда они прилетаютъ весной, вм. жураве́ль, иначе будешь жури́тися весь годъ. Драг. 8.
Весели́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Веселить, увеселять. Вона було ввесь двір веселить собою, як зорою. МВ. I. 70. 2) Радовать. І душу веселить одрадою благою. К. Псал. 54. Жити б, жить та славить
