ти, ваю, єш, гл. 1) Только несов. в. Пѣть, распѣвать. Любо він було пісні виспівує ясними зорями. МВ. II. 11. Грає кобзарь, виспівує, аж лихо сміється. Шевч. 51. 2) Добывать, добыть пѣніемъ. Виспівав собі дівчину любу та гарну. МВ. II. 12. 3) Пѣть, пропѣть. А як думу виспіваю, сяду в чистім полю. Млак. 92. 4) Выражать, выразить пѣніемъ. Виспіває горе. Левиц. I. 35. Вона наче мою долю виспівує. Г. Барв. 393. 5) Только сов. в. Пропѣть извѣстное время. Таке співуче, що ввесь день тобі виспіває. 6) Терять, потерять отъ пѣнія. Увесь голос виспівав і бандуру потрощив. Стор. I. 94.
Ви́спінути, спіну, неш, гл. = Ви́спіти 2. Кажу йому: не виспінеш туди. Так ні, таки пробі: виспіну ще! та й сидить, базікає, — ну й загаявся. Новомоск. у.
Ви́спіти. См. Виспіва́ти.
Ви́сповідати, даю, єш, гл. Исповѣдать. Вона побігла до попа, щоб висповідав його. Рудч. Ск. I. 166.
Ви́сповідатися, даюся, єшся, гл. Побывать на исповѣди. Піди попереду висповідайся. Ном. № 5473.
Ви́сповідь, ді, ж. Исповѣдь. Харьк.
Ви́сп'яток, тку, м. Носокъ сапога. Ви́сп'ятками би́ти. Бить носками сапогъ. Драг. 18.
Ви́ссати. См. Висисати.
Вистава́ти, стаю́, є́ш, сов. в. ви́стати, стану, неш, гл. 1) Быть достаточнымъ ставать, стать. Употребляется только безлично. Як вистало на юшку, то вистане й на петрушку. Ном. № 4884. 2) Выступать, выступить, выйти, уйти. Вже (молода) з панянства вистає, до старих людей пристає. О. 1862. IV. 25. 3) Выдаваться, выдаться впередъ, выступить.
Ви́ставити, ся. См. Виставляти, ся.
Виставля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́ставити, влю, виш, гл. 1) Выставлять, выставить. На базарі солодкий мед виставляла. Макс. Язик белькне та в кут, а спину виставляють, б'ють. Ном. № 1122. 2) Уставлять, уставить. Ввесь стіл виставив цяцьками. 3) Ставить, поставить на видъ. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Ном. № 13952. — пере́д о́чі. Представлять, представить на усмотрѣніе. 4) Устраивать, устроить, выстроить, соорудить. Виставити хату.
Виставля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́ставитися, влюся, вишся, гл. Выставляться, выставиться, выдаваться, выдаться (впередъ).
Ви́сталити, лю, лиш, гл. Насталить. Висталив ніж і став її різать. Рудч. Ск. I. 44.
Ви́становити, влю, виш, гл. = Виставити.
Ви́становитися, влюся, вишся, гл. Душа́ ви́становиться. Духъ вонъ. Дайте трохи душі утихнути, а то вистановиться. Г. Барв. 69.
Ви́старатися, раюся, єшся, гл. 1) Достать что-нибудь для себя, добиться чего, выхлопотать, исходатайствовать. Ви, паничу, лучче вистарайтесь на священника. Левиц. I. 174. 2) — пере́д ким, про́ти ко́го. Услужить, прислужиться кому. От тобі чорт і вистаравсь перед чортами: він думав, шо коли робитиме великі капості людям, то його й чорти похвалять, а вони бач! Грин. II. 62. Дбаємо про те, щоб і проти Бога і проти людей вистаратись гаразд. Г. Барв. 442.
Ви́старітися, ріюся, єшся, гл. Состариться. Вх. Лем. 398.
Вистача́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́стачити, чу, чиш, гл. 1) Хватать, хватить, стать, быть достаточнымъ. Одних тенет вистачить на дві милі. Стор. II. 219. 2) Доставить, поставить въ достаточномъ количествѣ. Їм.... треба вистачити добре їсти. Левиц. I. 501. Таке військо вистачимо, що й кримського хана завоювали б. Стор. II. 226. Хоч невеличкий млин, та, знаєш, чепурненький, раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів і хліба вистачав хазяїну чимало. Греб. 383. На всіх не ви́стачиш. Всѣхъ не удовлетворишь.
Вистаче́ння, ня, с. Доставка, поставка.
Ви́стерегти, ся. См. Вистерігати, ся.
Вистеріга́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́стерегти, режу, жеш, гл. 1) Подстерегать, подстеречь. Вистереже мене коло дверей, махне мені відром, — я й догадаюсь: побіжу, води їй унесу. Г. Барв. 112. 2) Предостерегать, предостеречь.
Вистеріга́тися, га́юся, єшся, сов. в. ви́стерегтися, режуся, жешся, гл. Остерегаться, остеречься. Пий, та не впивайся, між чужими людьми вистерігайся. Ном. № 224.
Ви́сти, в'ю, в'єш, гл. = Вити, в'ю, в'єш. А з хрещатого та барвіночка не висти віночка. Грин. III. 537.
Вистига́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́стиг(ну)ти, гну, неш, гл. 1) Поспѣвать, поспѣть, успѣвать, успѣть. Ой вистигайте, славні чумаченьки, зімувати до лугу. Лис. III.
