широкий ґанок. Федьк. 2) Выходить, выйти, случиться. Пішли, — аж не так вийшлося. О. 1862. VI. 59.
Ви́ходько, ка, м. Выходецъ. Левиц. Нерші К. Кн. 5.
Вихожа́ти, жа́ю, єш, гл. = Виходжати. Дівчаточка із гаю вихожаючи співають. Шевч. 648.
Ви́холодити, ся. См. Вихолоджувати, ся.
Вихоло́джувати, джую, єш, сов. в. ви́холодити, джу, диш, гл. Охлаждать, охладить, выстудить.
Вихоло́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. ви́холодитися, джуся, дишся, гл. Остывать, остыть. Константиногр. у.
Ви́холка, ки, ж. Мятель, вьюга. Константиногр. у.
Ви́холонути. См. Вихолоняти.
Вихолоня́ти, няю, єш, сов. в. ви́холонути, ну, неш, гл. Охлаждаться, охладиться, остывать, остыть. Нехай вихолоняє борщ. Волч. у. Вода вихолола.
Ви́холоштати, таю, єш, гл. Выхолостить, оскопить. Вихолоштай і мене та тоді будем молотить. Рудч. Ск. I. 56.
Вихону́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно лягнуть. Як вихоне та кобила задом, як дасть копитами в пику! Рудч. Ск. I. 1.
Ви́хопити, ся. См. Вихоплювати, ся.
Вихо́плювати, люю, єш, сов. в. ви́хопити, плю, пиш, гл. Выхватывать, выхватить. Оксану вихопив чуть живу. Шевч. 189.
Вихо́плюватися, лююся, єшся, сов. в. ви́хопитися, плюся, пишся, гл. Выхватываться, выхватиться, выскакивать, выскочить, показаться, выбраться, выйти. Бабуся не велить рано заміж вихоплюватися. Г. Барв. 372. Вихопився, як голий з маку. Ном. № 7575. Панич вихопивсь на вулицю та й давай цькувать його собаками. Стор. I. 17. Рад був инший, що з душею з міста вихопивсь. К. ЧР. 357. Роспитаємо, та й вихопимось на свій шлях. Стор. I. 209. Вихопився на гору. Мир. ХРВ. 274. Дріт не вихопився з жолобця. Шух. I. 280.
Ви́хор, хру, м. Вихрь. Крутить, як вихор на дорозі. Ном. № 3427. О, щоб їх вихром винесло. Ном. № 3667.
Ви́хорити, рю, риш, гл. 1) Вихрить, крутиться вихремъ. Вітер.... рвав сніг з землі, крутив його на всі боки, вихорив. Мир. Пов. I. 14. Буря завіяла, метучи цілі гори снігу по землі, вихорючи, немов густу кашу у повітрі. Мир. Пов. I. 112.
Ви́хоритися, рюся, ришся, гл. Вихриться, кружиться вихремъ. Заверюха крутилась, вихорилась. Мир. ХРВ. 278. (Думки) як завірюха крутились, вихорились. Мир. ХРВ. 29.
Ви́хоріти, рію, єш, гл. Выболѣть. Коли б вихорів, виболів, що у мене вихилив. Ном. № 11643.
Вихоро́шуватися, шуюся, єшся, гл. Прихорашиваться, наряжаться красиво. Ми робимо, ми жнемо, ми в коломазі, а вони, не робивши, вихорошуються. Г. Барв. (О. 1861. II. 189).
Ви́хорувати, рую, єш, гл. Проболѣть; выздоровѣть. Рудч. Чп. 246.
Ви́хоруватися, руюся, єшся, гл. Выздоровѣть, оправиться послѣ продолжительной болѣзни. Хоруй, мила, Бог з тобою, як ся вихоруєш, оженюсь з тобою. Гол. I. 105.
Ви́хрест, та, м. Принявшій христіанство. Така з вихреста людина, як з собаки солонина. Вас. 209. То вихрест із жидів Авлет. Котл. Ен. VI. 19.
Ви́хрестити, ся. См. Вихрещувати, ся.
Ви́хрестка, ки, ж. Принявшая христіанство. Аф. 347.
Вихре́щувати, щую, єш, сов. в. ви́хрестити, щу, стиш, гл. Крестить, окрестить иновѣрца.
Вихре́щуватися, щуюся, єшся, сов. в. ви́хреститися, щуся, стишся, гл. Принимать, принять христіанство. Вихрестився десь один жид. Грин. II. 149.
Вихрува́ння, ня, с. Буйство, буянство. К. ПС. 134.
Вихрува́тий, и вихрюва́тий, а, е. 1) Обильный вихрями. Зіма вихрувата. 2) Сокрушає беззаконним буйні глави вихрюваті. К. Псал. 152.
Ви́хрякати, каю, єш, однов. в. ви́хрякнути, ну, неш, гл. Выхаркнуть, отплюнуть. Чуб. II. 295.
Ви́хрянути, ну, неш, гл. = Вихрякнути. Душі не вихрянуть. Ном. № 8299.
Ви́хта, ти, ж. Отработокъ натурою въ видѣ добавленія къ условленной денежной платѣ (при наймѣ земли). Вас. 205.
Вихуря́тися, ря́юся, єшся, гл. Чваниться. Зміев. у.
Ви́цабати, баю, єш, гл. Выбрать, выклюнуть. Вицабала його (зерно) птиця. Староб. у.
