Ви́цвічити, чу, чиш, гл. Проучить; высѣчь.
Ви́цвяхувати, хую, єш, гл. Обить гвоздиками.
Ви́циганити, ню, ниш, гл. Выманить; выклянчить.
Ви́циркати, каю, єш, одн. в. ви́циркнути, ну, не́ш, гл. Выжать что либо жидкое такъ, чтобы оно брызнуло струей. Вициркати молоко з цицьки; вициркати сік з зілля.
Ви́цирклювати, люю, єш, гл. Очертить кругъ (цыркулемъ).
Ви́циркнути. См. Вициркувати.
Ви́цитати, таю, єш, гл. Выиграть въ четъ и нечетъ. На тім стільчику можний панонько, трома яблучки підкидаючи, двома орішки та цитаючи, вицитав коня з-під короля. Гол.
Ви́цідити, джу, диш, гл. 1) Выцѣживать, выцѣдить, нацѣдить. О слезахъ: заставить пролить. Потопи сих нових фараонів у тих сльозах…, що вони вицідили з очей вдовичих та сирітських. Св. Л. 302. 2) Выпивать, выпить. Вицідили вони самотужки глек слив'янки. Кв. II. 55.
Ви́цілити, лю, лиш, гл. Попасть (при выстрѣлѣ). Не завсігди він і попадає в нього. Часом вицілить, що но хвоста йому одіб'є. Драг. 44.
Виціло́вуватися, вуюся, єшся, гл. Цѣловаться. Легшенько з чужими жінками виціловуйтесь. Мир. Пов. II. 61.
Ви́цілувати, лую, єш, гл. Расцѣловать. Він руки й ноги їй вицілує. МВ. (О. 1862. III. 60). Вицілувала б його всюди. Кв. II. 259.
Ви́цмоктати, кчу, чеш, гл. = Висмоктати.
Ви́цупити, плю, пиш, гл. Вытащить. Инколи вицупить риби і на дві цілих мажі. Рудч. Ск. II. 172.
Ви́цюркати, каю, єш, гл. Вытечь, вылиться. Вх. Лем. 398.
Ви́цюстрити, стрю, риш, гл. Сильно высѣчь (розгами).
Ви́цяпати. См. Вицяпувати.
Ви́цяпкати, каю, єш, гл. Выцарапать. Такі маєш очка красні: вицяпкала б ті. Гол. II. 822.
Виця́пувати, пую, єш, сов. в. ви́цяпати, паю, єш, гл. = Відциркувати. Шух. I. 193.
Ви́цяркати, каю, єш, гл. = Вицюркати. Вх. Лем. 398.
Ви́чавити. См. Вичавлювати.
Вича́влювати, люю, єш, сов. в. ви́чавити, влю, виш, гл. 1) Выжимать, выжать, выдавливать, выдавить. З проса не вичавиш молока. 2) Передавить всѣхъ. Не вичавиш бджіл в вулії.
Ви́чаклувати, лую, єш, гл. Выколдовать.
Ви́чапати, паю, єш, гл. Съ трудомъ выбраться. Ледві вичапав відтіля. О. 1862. VI. 61.
Ви́частувати, тую, єш, гл. Истратить, потчивая. Оставалась пляшка спотикачу. Піди ж принеси, коли не вичастувала ким. Котл. МЧ. 470.
Вичаха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ви́чах(ну)ти, хну, неш, гл. Остывать, остыть. В печі вже вичахло.
Ви́чвалати, лаю, єш, гл. Выходить, исходить (медленной походкой).
Ви́чваритися, рюся, ришся, гл. Выздоровѣть, поправиться. Мнж. 178.
Вичва́рювати, рюю, єш, гл. = Витівати. Було вичварує да видумує. Рудч. Ск. I. 77.
Ви́чепурити, рю, риш, гл. Прибрать, украсить. Викопала яму і як уже добре розсвіло, вичепурила її гарненько — зовсім готово. Кв. I. 212.
Ви́червонити, ню, ниш, гл. Окрасить въ красный цвѣтъ.
Ви́чесати. См. Вичісувати.
Ви́чинити, ню, ниш, гл. Вычинить.
Ви́чинка, ки, ж. Вычинка. Шкура за вичинку не стане. Ном. № 10571.
Ви́чистити, ся. См. Вичищати, ся.
Ви́читаний, а, е. Зачитанный. А книжку як розгорнув, — дивлюсь — „Кобзарь“, та вже дуже вичитаний. О. 1861. VII. 6.
Ви́читати. См. Вичитувати.
Вичи́тувати, тую, єш, сов. в. ви́читати, таю, єш, гл. 1) Читать, прочесть. Ходив прохати дяка псалтирю вичитувать. МВ. (О. 1862. I. 92). І ще багацько.... звідтіль (з книги) він вичитував. Грин. I. 289. 2) Произносить, произнести при чтеніи. Як його вичитувать треба? О. 1862. I. 69. 3) Выговаривать, выговорить. Ну, що як би їй оце почав вичитувати, як вона знущалася над нами? Г. Барв. 6.
Вичища́ти, ща́ю, єш, сов. в. ви́чистити, щу, стиш, гл. Чистить, вычистить. От криничка і каже: „Вичисти мене, дівонько, то колись води нап'єшся. Рудч. Ск. II. 64.
Вичища́тися, ща́юся, єшся, сов. в.
