рони́ти, ню́, ниш, гл. Оборонить, защитить. Ну, спасибі, дядьку, що ти мене 'д смерти відборонив, відбороню і я тебе. Рудч. Ск. I. 71.
Відбороня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. відборони́тися, ню́ся, нишся, гл. Обороняться, оборониться, защищаться, защититься.
Відборо́тися, рю́ся, решся, гл. Отбиться. Вовчими зубами відгризуся, ведмежою силою відборюся. Чуб. I. 95.
Відбо́рчик, ка, м. Столярн.: отборный стругъ. Радомысльс. у.
Відбрести́, бреду́, де́ш, гл. Отойти въ бродъ отъ какого нибудь мѣста. Відбрів од берега трохи.
Відбреха́тися. См. Відбріхуватися.
Відбри́куватися, куюся, єшся, гл. Отбиваться, брыкаясь. У Кулиша въ иронич. смыслѣ о защищающихся женщинахъ: Шкода відбрикуватись. К. ПС. 55.
Відбрі́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. відбреха́тися, шу́ся, шешся, гл. Отдѣлываться ложью, оправдываться, оправдаться при помощи лжи, вывернуться изъ бѣды ложью. Прийшовши додому, тяжко їй було відбріхуватись перед матір'ю, що не принесла ягідок; бо зроду не брехавши ні в чім, не знала як і викрутитись. Кв. I. 45. Брехнею не відбрешешся. Ном. № 6796.
Відбро́д, ду, м. Наї́стися до відбро́ду. Наѣсться до отвала. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Відбубоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Проговорить скороговоркой, отбарабанить. Такеньки усе чисто одбубонів і дожидає, що пані йому скаже. МВ. (О. 1862. III. 64).
Відбува́ння, ня, с. Исполненіе, отбываніе, отработка.
Відбува́ти, ва́ю, єш, сов. в. відбу́ти, бу́ду, деш, гл. 1) Отбывать, отбыть, исполнять, исполнить (повинность), отрабатывать, отработать. Проханий кусок горло дере, бо тяжко його відбути. Ном. Як заробив, так і відбудеш. Ном. № 7071. Хуста поперем, як три дні панщини відбудем. Ном. № 11260. Відбудеш той муштер та й гуляй, скільки схочеш. Левиц. I. 30. При пості добре відбути гості. Ном. № 192. Не жаль було давно відбутих.... моїх тяжких крівавих сліз. Шевч. 2) Принимать, принять и угостить гостей, — говорится главнымъ образомъ объ обрядовыхъ обѣдахъ, обѣдахъ по приглашенію и пр. Давайте лишень сюди хліб, ковбаси і сало, — я буду одбувать пан-отця. О. 1862. V. 56. Дітей у нас було п'ятеро.... усі померли. Треба було мені тії одбутки робити самому. То дошки на труни, то копачам, то людей одбувати, а попові ж? Г. Барв. 203. 3) Заканчивать, закончить. У суботу дівич-вечір відбули, а в неділю повінчали. Стор. МПр. 57. Відбули похорон.
Відбува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відбу́тися, бу́дуся, дешся, гл. Исполняться, исполниться, совершиться, имѣть мѣсто. Весілля відбулося вчора. 2) = Збу́тись. Вона прийшла, щоб тільки відбутись від людського нарікання. Левиц. I. 387. 3) = Відбути. Брехнею не відбудешся. О. 1862. I. 32.
Відбудо́вувати, вую, єш, сов. в. відбудува́ти, ду́ю, єш, гл. Вновь отстраивать, отстроить, возстановить прежде бывшее зданіе. Желех.
Відбудува́ння, ня, с. Возстановленіе зданія.
Відбудува́ти. См. Відбудовувати.
Відбузува́ти, зу́ю, єш, гл. Отколотить, отдуть. Одбузує чоловік жінку. О. 1862. I. 73.
Відбурмиструва́ти, ру́ю, єш, гл. Окончить службу бургомистра.
Відбу́ти, ся. См. Відбува́ти, ся.
Відбу́тка, ки, ж. = Відбуток.
Відбутни́й, а́, е́. Употреблено въ загадкѣ изъ сказки въ приложеніи къ салу, въ значеніи: такой, которымъ отбываютъ всякія нужды. А чого ж вам подавати: чи одбутного, чи прибутного?… Сало одбутне, бо ним усякі зачіпки одбувають. Грин. II. 274.
Відбу́ча, чі, ж. = Відбуток. Нехай дурний мужик на всіх робить, за всіх платить, хай одбуває одбучі. Мир. ХРВ. 387. Я відбуду за гріхи відбучу. К. ПС. 139.
Відва́га, ги, ж. Отвага. Відвага мед п'є і кайдани тре. Ном. № 4256. Де відвага, там щастя. Ном. № 4253.
Відва́жити, ся. См. Відважувати, ся.
Відва́жний, а, е. 1) Отважный, смѣлый. Ой ти, Івасю, відважний козаче. К. ХП. 78.
Відва́жність, ности, ж. Отважность. Желех.
Відва́жно, нар. Отважно, смѣло.
Відва́жувати, жую, єш, сов. в. відва́жити, жу, жиш, гл. 1) Отвѣшивать,
