до́мий. Мнѣ извѣстно. Я відомий за ті гроші. Рк. Левиц.
Відомі́сінький, а, е. Совершенно, вполнѣ извѣстный. Там мені й стежечки знакомісінькі, хати усі відомісінькі. МВ. (О. 1862. I. 73).
Відо́мість, мости, ж. 1) Свѣдѣніе, знаніе. 2) Извѣстіе. В салдати тя віддам, — відомости ся сподію. Чуб. V. 234. См. Відом.
Відо́мо, нар. Извѣстно.
Відо́р, ру, м. Отработокъ пахотой за пользованіе землею. Херс. г.
Відора́ти. См. Відорювати.
Відо́рювати, рюю, єш, сов. в. відора́ти, рю́, реш, гл. 1) Отпахивать, отпахать. Відорана скиба. Рудан. I. 22. 2) Отрабатывать, отработать пахотой. Херс. г.
Відоті́ль, нар. = Відтіль. Треба відотіль сіно сюди завозити. Волч. у.
Відпада́ти, да́ю, єш, сов. в. відпа́сти, паду́, деш, гл. Отпадать, отпасть. Шпаруна відпала, — треба замазати. Харьк. Кислиці поїла й оскома напала й охота одпала. Грин. III. 232. Відпа́сти пра́ва, ла́ски. Лишиться, потерять, утратить право, расположеніе. Що́ки відпа́ли. Лицо обрюзгло.
Відпа́лина, ни, ж. Мелкая гречневая шелуха, смѣшанная съ мукою.
Відпали́тися. См. Відпалюватися.
Відпа́люватися, лююся, єшся, сов. в. відпали́тися, лю́ся, лишся, гл. При степномъ пожарѣ поджигать траву, чтобы вызвать встрѣчный пожаръ и такимъ образомъ прекратить дальнѣйшее распространеніе пламени. О. 1862. V. Кух. 31.
Відпанува́ти, ну́ю, єш, гл. Окончить господствовать, царствовать.
Відпа́рити. См. Відпарювати.
Відпаріти, рію, єш, гл. Оттаять. Замерзне поріг, а як тільки потепліє, то й відпаріє зараз.
Ві́дпарь, рю, м. На болотѣ: не заростающее и не замерзающее мѣсто.
Відпа́рювати, рюю, єш, сов. в. відпа́рити, рю, риш, гл. 1) Распаривать, распарить. Тепер одпарь лозину та й гни її. 2) Только сов. в. Высѣчь, побить.
Відпаса́ти, са́ю, єш, сов. в. відпа́сти, пасу́, се́ш, гл. 1) Откармливать, откормить скотъ на пастбищѣ или иномъ корму. Це мабуть на бразі відпасений віл. Васильк. у. Иногда и въ приложеніи къ людям: Еч, яку пику собі відпас! 2) Пасти, пропасти извѣстное время. Заняв, погнав додому: одпас день. Рудч. Ск. I. 88. Ми їм перше пасли, а вони нам нехай відпасають. Грин. III. 565.
Відпаса́тися, са́юся, єшся, сов. в. відпа́стися, су́ся, се́шся, гл. 1) Откармливаться, откормиться, разжирѣть (о скотѣ, но также и о людяхъ). Маркев. 57. Одпасся людським потом. Сим. 226.
Відпа́сти. См. Відпадати.
Відпа́сувати, сую, єш, гл. = Відпасати. Одпасує живіт. К. ПС. 83.
Відпа́суватися, суюся, єшся, гл. = Відпасатися. Годують їх (москалів) аби як по городах, то вже вони по селах відпасуються. Рудч. Ск. II. 164.
Відпаюва́ти, паю́ю, єш, гл. Отдѣлить.
Відпе́катися. См. Відпекуватися.
Відпе́куватися, куюся, єшся, сов. в. відпе́катися, каюся, єшся, гл. Отдѣлываться, отдѣлаться. Живуть вони собі поки що нічо́го, та як вона відпекається від його. Харьк.
Відпе́рти. См. II. Відпірати.
Відпе́рти, відіпру́, преш, гл. Оттащить. Відпер у млин мішок жита.
Відпеча́тати. См. Відпечатувати.
Відпеча́тувати, тую, єш, сов. в. відпеча́тати, таю, єш, гл. Распечатывать, распечатать. Вже твої жупани поношені, вже твої меди відпечатані. Чуб. V. 735.
Відпива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відпи́ти, відіп'ю́, п'єш, гл. Выпивать, выпить что слѣдуетъ. Цілий піст не пив горілки та казав, що на великдень відоп'є своє. Черниг. г. Чом же ви, каже, тату, не п'єте? — Я вже, каже, своє одпив, т. е. во время своей жизни выпилъ все что могъ, теперь не могу. Грин. I. 53.
Відпива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відпи́тися, відіп'ю́ся, єшся, гл. Напиваться, напиться вдоволь. Знайшли воду, не відіп'ються; тяжко вже їм і дихати. Кв. II. 305.
Відпина́ти, на́ю, єш, сов. в. відіпня́ти и відіп'я́ти, пну́, неш, гл. Отстегивать, отстегнуть, отвязывать, отвязать. Желех.
Відпи́рськатися. См. Відпирськуватися.
Відпи́рськуватися, куюся, єшся, сов. в. відпи́рськатися, каюся, єшся, гл. Отфыркиваться, отфыркаться. Насіла собака на кота, а він тільки відпирськується.
