расль; потомокъ. Княжа острозьке, Ізяславська вітка. К. Бай. 9. 3) Притокъ. Вітки Дніпровії. 4) Надставка къ короткой ступицѣ въ колесѣ. Переясл. у. 5) То-же, что и лещата 3 б, но колья стягиваются обручемъ, сплетеннымъ изъ лозы; это называется: ві́тку наби́ти. Лебед. у. (Лобод).
Ві́тки, нар. = Відки. А вітки ти, пане-брате? Гол. IV. 464.
Ві́ткіль, нар. = Відки. Здоров, брат! а віткіль ти? Ном. № 739.
Вітла́тий, а, е. = Вітистий. Желех.
Ві́тонька, ві́точка, ки, ж. Ум. отъ ві́та.
Вітре́ць, терця́, м. Ум. отъ ві́тер.
Ві́тречко, ка, м. Ум. отъ вітер.
Ві́трик, ка, м. Ум. отъ вітер.
Вітри́ло, ла, с. Парусъ. І попливе човен з широкими вітрилами. Шевч. 238.
Вітри́льний, а, е. Парусный. Желех.
Вітри́ти, рю́, ри́ш, гл. Нюхать воздухъ (о собакѣ).
Ві́тритися, рюся, ришся, гл. ? Собаки вітрились тоді, то я і взяв од собак вила. Новомоск. у. (Залюбовск.).
Вітриця, ці, ж. = Вітериця. Вх. Уг. 231.
Ві́трів, рова, ве. Принадлежащій вѣтру. Чуб. II. 15. Жене, як вітрів батько. Ном.
Вітровий, а, е. Вѣтряный. Шух. I. 112. Чи на вітровому морі, чи на суходолі? К. МБ. III. 248.
Вітровина, ни, ж. Раковина на деревѣ (болѣзнь коры древесной). Бачите, які у осокора вітровини скрізь та япини; де вітровина, там у середині сухий та пухкий. (Залюбовск.).
Вітрого́н, на, м. 1) Вѣтренникъ. 2) Вентиляторъ. Канев. у. Вітрогони становлять, шоб воздух гнало в шахті. Славяносерб. у.
Вітрого́нити, ню, ниш, гл. Вѣтренничать.
Вітрого́нка, ки, ж. Вѣтренница. Желех.
Вітроле́тень, тня, м. Предметъ, легко разлетающійся по вѣтру. (Богдана лях) спалив на вітролетень-прах. К. Дз. 101.
Вітроло́м, му, м. Буреломъ, дерево, сломанное вѣтромъ.
Ві́тренько, ка, м. Ум. отъ ві́тер.
Вітрува́тий, а, е. О деревѣ: съ трещинами въ корѣ, проникающими до древесины. Вас. 146.
Вітрю́га, ги, м. Очень сильный вѣтеръ. Лебед. у.
Вітря́к, ка́, м. Вѣтряная мельница. Чуб. II. 242. Ум. Вітрячо́к.
Вітряни́й, а́, е́. Вѣтряный. Маркев. 89. Грин. II. 37. Схопилась велика вітряна буря. Єв. Мр. IV. 37.
Вітряни́ця, ці, ж. Мотыль (въ машинахъ). Як шеретують, то вітряниця у топчаку гуде.
Ві́трянка, ки, ж. Вѣтренница. Константиногр. у.
Ві́тряно, нар. Вѣтрено.
Вітрячо́к, чка́, м. Ум. отъ вітря́к.
Ві́тти, вітті́ль, віттіля́, нар. = Відти.
Ві́ття, тя, с. соб. Вѣтви. Долина глибока, а калина висока, аж додолу віття гнеться. Мет. 79.
Вітце́вий, а, е. = Батьків. Желех.
Вітці́вський, а, е. = Батьківський. Желех.
Вітці́вщина, ни, ж. = Батьківщина. Желех.
Вітчи́м, ма, м. Отчимъ. Лихий вітчим козаченька молодого лає. Макс. (1849). 2.
Віть за віть одда́ти. Отплатить тѣмъ же, воздать равнымъ за равное. Мкр. Н. 35.
Віха́, хи́, ж. 1) Вѣха. Бояре збіраються коло віхи або прапора, аби перезва не зняла віхи без викупу. МУЕ. III. 165. І веху в'ють. Колесо надінуть, квітками вберуть, любистком, чорнобривцями і поставлять на майдані, де улиця дівчача. Г. Барв. 64. 2) Раст. Cicuta virosa L. ЗЮЗО. I. 116. 3) Комета. Є ще зорі, що звуться кометами або мітлами, або віхами. Ком. I. 50.
Ві́хало, ла, с. = Віхола. Мир. Пов. I. 112.
Ві́́хола, ли, ж. 1) Мятель, вьюга. Зіма буде з віхолами та лютими морозами. Ґави сідають купами, — буде віхола. Мнж. 157. 2) Грозовая буря. Шух. I. 9.
Ві́хоть, хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Гол. Од. 49. Далі трохи присохне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. Греб. 400. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара.
