Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/334

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Гладю́чий, а, е. Сильно толстый, жирный. Ото, яка гладюча корова. Волч. у.

Гла́жанка, ки, ж. Просо въ толчеѣ почти истолченное для пшена. Кобел. у.

Гла́за, зи, ж. = Логаза. Вх. Зн. 10.

Глазки́, мн. Желѣзныя грузила у невода. Радом. у.

Глаї́ти, глаю́, їш, гл. Успокаивать. Желех.

Гла́с, су, м. 1) = Голос 1. Ном. № 1937. Почула його глас. Грин. I. 120. Коло їх двора а ні гласу. МВ. (О. 1862. I. 96). 2) Въ церковномъ пѣніи: гласъ. Затягнув на шестий глас. Ном. № 12442. Укупі б заспівали. Він усі гласи знає. Г. Барв. 197. 3) Звукъ. (К. Михальчукъ).

Гласи́ти, шу́, си́ш, гл. Возглашать. Слава в вишніх Богу, ангели гласять. Чуб. III. 341.

Гла́сний, ного, м. Избранный голосованіемъ, гласный. Земський гласний.

Гла́стівка, ки, ж. = Ластівка. Вх. Лем. 403.

Глевки́й, а́, е́. О. хлѣбѣ: клейкій, вязкій, недопеченный. Грин. II. 25. Хліб глевкий — на зуби лекше. Ном. № 12288.

Гле́вко, нар. Ум. отъ глевкий. Так наша піч пече глевко. Ном. № 2131. Їж, Левко, хоч і глевко. Ном. 12002.

Глевтю́к, ка́, м. = Глевтя́к. Аф. 360.

Глевтя́к, ка́, м. и глевча́к, глев'я́к, ка́, м. Мякишъ недопеченнаго хлѣба. Аж баба хліб бровку шпурнула і горло глевтяком заткнула. Котл. Ен. III. 38.

Глевтякува́тий, а, е. 1) О хлѣбѣ = Глевкий. 2) О человѣкѣ, преимущественно о дѣтяхъ: толстый и неповоротливый. Глевтякувата дитина.

Гледі́ти, джу́, ди́ш, гл. = Глядіти.

Гледі́тися, джу́ся, дишся, гл. = Глядітися. Мо́лодо гледи́ться. Кажется молодымъ, молодою. Старенька вже, а на висках кучері, в перстнях у блискучих, у стрічках, то ніби й молодо гледиться. МВ. I. 75.

Гле́й, гле́ю, м. 1) Клейкая, влажная глина. Глей червоний. Вас. 177. 2) Илъ. (Гуси) таскають грязь і глей зо дна да мажуть лебедя, щоб пірря посіріло. Ум. Глейо́к.

Гле́йкий, а, е. Клейкій, вязкій (о почвѣ).

Глейови́на, ни, ж. Глинистая земля. НВолын. у.

Глейо́к, йку́, м. 1) Ум. отъ глей. 2) Смѣсь охристой глины съ пескомъ (красящее вещество). Вас. 182.

Гле́к, ка́, м. 1) Кувшинъ. Є в глеку молоко, та голова не влізе. Ном. № 5391. Глек розби́ли. Поссорились. Ном. № 9539. Грин. I. 242. Ум. Гле́чик.

Глекопа́р, ру, м. Раст. а) Agrimonia pilosa Led. ЗЮЗО. I. 110. б) Chelidonium majus. L. ЗЮЗО. I. 110.

Глембе́ї, бе́й, ж. мн. Мѣсячное очищеніе женщины. Желех. Вх. Зн. 10.

Глеча́тко, ка, с. Маленькій кувшинчикъ. (Залюб.). Щог. Сл. 72.

Гле́чик, ка, м. Ум. отъ гле́к. 1) Кувшинъ. Ном. № 12451. 2) Часть самовара: внутренняя труба, въ которою кладутся угли. Зміев. у. 3) Родъ игры. Ив. 60. 4) Гле́чики жо́вті. Раст. Nuphar luteum Smith. ЗЮЗО. I. 129. 5) Гле́чики полоска́ти. О женщинахъ: угощаться въ складчину въ понедѣльникъ послѣ заговѣнія на Петровъ постъ. ХС. I. 76. Ум. Гле́чичок. ЗОЮР. II. 11.

Глеюва́тий, а, е. Глинистый. Глеювата земля.

Глиб, бу, м. Глубина, глубь. Кинулась на самий глиб. МВ. I. 144. Велика риба на глибу ходить. Лебед. у. Піймати чорного линка з глибу. Грин. II. 322.

Гли́бати, баю, єш, гл. Тяжело махать крыльями, медленно летѣть.

Гли́бень, ні, глибина́, ні́, и глибиня́, ні́, глибі́нь, ні, ж. Глубина. Є місцями глибень така, що й дна не достанеш. Канев. у. Морська глибина. Ном. № 395.

Гли́бка, ки, ж. Подвалъ, подземелье. К. Досв. 106. Вкиньте в глибку сього бунтовника. К. ЧР. 346.

Глибо́кий, а, е. Глубокій. Долина глибока. Мет. 79. Маю на собі дев'ять ран — рубані широкі, а чотирі — стреляні глибокі. АД. II. 258. Шукай собі або глибокої води, або високої гиллі. Ном. № 3652. Кайдани повелів кувать, глибокі тюрми мурувать. Шевч. 470. Що за дивні його твори, за глибокі його гадки! К. Псал. 215. Сравн. степ. Гли́бший. Ум. Глибоче́нький.

Глибо́кість, кости, ж. Глубина, глубь. К. Бай. 106. Розступися, синє море, в своїй широкості, нехай же я життя скончу в твоїй глибокості. Чуб. 378.

Гли́бо́ко, нар. Глубоко. Глибоко оре. Ном. № 5600. Глибоко тут брести, шукаймо иншого місця. Сравн. степ.