сокому чолі морщина у всю довж лягла. МВ. II. 166.
До́вжанка, ки, ж. 1) Продольная вспашка. 2) Высокій горшокъ, молочный горшокъ, молочникъ. Угор.
Довже́зний, довжеле́зний, довжене́зний, довже́нний, а, е. Очень длинный. Довженний цибух. Левиц. Пов. 150.
Довжико́ві я́годи = Деречі. Деречі по конотопській, а по нашому довжикові ягоди. Ном. № 14035.
Довжина́, ни́, довжиня́, ні́, ж. Длина. Гоней троє довжини.
Довжинико́м, нар. Въ длину, вдоль. Моя десятина йде довжиником відсі. Лебедин. у.
До́вжи́ти, жу, жиш, гл. 1) Длить, удлинять. Старе, старе, що само й з міста не зведеться, а ще йому Бог віку довжить. Черном. 2) До́вжити. Проходить ра́лом по нивѣ въ длину ея. Нѣжин. у. НВолын. у. Чуб. VII. 400.
Довжни́к, ка́, м. 1) Должникъ. Єв. Л. VII. 41. Довжник весело бере, а смутно віддає. Ном. № 10623. 2) Раст. Euphrasia officinalis. Лв. 98.
Довжо́к, жку́, м. Ум. отъ довг.
Довива́ти, ва́ю, єш, сов. в. дови́ти, в'ю́, в'є́ш, гл. Довивать, довить, окончить вить, свивать. Ой прошу вас, дружечки, до хати моїй донечці віночок довивати. Грин. III. 458.
I. До́від, воду, м. 1) Доказательство, доводъ. Доводами доведений. Що казати перед громадою, які доводи давати. Мир. Пов. I. 160. Тиха Кирилова мова, щира та тепла порада, розсудливі доводи не раз спиняли гіркі батькови скорботи. Мир. Пов. II. 42. 2) До́від да́ти чому. Управиться, сладить. Не дав доводу ділові. Черк. у. Він готовому доводу не дав, а то щоб придбав ще. Черк. у.
II. До́від, ду, м. = Довідки. Поїхав на довід. НВолын. у. Та й пустивсь слідком за нею на розгляд і довід. Мкр. Н. 11.
Дові́дати, ся. См. Довідувати, ся.
До́відки, док, ж. мн. Развѣдки. Піду на довідки, що там вони роблють. Харьк. г. Оце саме під чергу на Чорноморію йти. Піду туди на довідки: роздивлюся, розбачусь, як там. Черк. у. Прийшов же я на довідки, чи дівчина дома. Мил. 102.
Дові́дне. См. Довідно.
Дові́дний, а, е. Доказательный.
Дові́дно, дові́дне, нар. Навѣрное. Довідно ніхто не скаже, що дав йому. Каменец. у.
Дові́дувати, дую, єш, сов. в. дові́дати, даю, єш, гл. Навѣщать, навѣстить, провѣдывать, провѣдать. Зайшов гостей довідать. Шевч.
Дові́дуватися, дуюся, єшся, сов. в. дові́датися, даюся, єшся, гл. 1) Узнавать, узнать, разузнавать, разузнать. Рудч. Ск. II. 12. Ой питається, довідується від батька. Лукаш. Піди ти до тієї хати та довідайся, хто там живе. Чуб. Тепер же я довідалась, яке мені горе. Довідавшись, що довгий час нездужає, рече. Єв. І. V. 6. 2) — до чо́го. Навѣдываться, навѣдаться, приходить, придти, узнавать, узнать. Мир. ХРВ. 9. Тілько ік Спасу там, чи що, довідується до меду, аж йому пчоли наносили ще менше. ЗОЮР. II. 41. 3) Навѣдываться, навѣдаться, навѣщать, навѣстить. До сусід я не вчащаю і до мене одна Катря частіш довідується. МВ. А довідаюсь до Химки — чи жива вона? Рудч. Ск. I. 57.
Дові́жуватися, жуюся, єшся, гл. = Довідуватися 1. Вже я довіжуюся, прочуваю, добродію мій! Якесь хороше та веселе діло моємо. МВ. (О. 1862. I. 94).
До-ві́ку, нар. Повѣкъ. См. До.
Довікува́ти, ку́ю, єш, гл. Дожить. Не довікуєш ти так віку. Хата, 165.
Дові́льний (ній), а (я), е (є). 1) Довольный. Я довільний вашим словом, кохані судці. НВолын. у. 2) Доступный для пользованія каждому. — „Чи можно з цієї криниці коня напоїти?“ — Чому ж не можно: вода довільня. Харьк. 3) Имѣющійся въ достаточномъ количествѣ. Довільні дрова у нас. Харьк. у. 4) Произвольный.
Дові́льно, нар. 1) Всѣмъ доступно для пользованія. 2) Въ достаточномъ количествѣ. Тут таки й на землю довільніш, та й хлопцям буде кращий заробіток. КС. 1885. VI. 345. 3) Произвольно. Він поводиться собі довільно, — як заманеться йому. Бердич. у.
Довінча́ти, ча́ю, єш, гл. Довѣнчать.
Дові́рити. См. Довіря́ти.
Дові́ритися, рюся, ришся, гл. Навѣрное узнать. Так от батько вже довіривсь, хоч люде й кажуть, що нема. Грин. I. 32.
