sis, полевая мята, б) Lycopus europaeus L. ЗЮЗО. I. 127. Ум. Драголю́бчик. Мил. 96. Ти, Одарко, ти, голубко моя, що ти мені та за зілля дала? Дала тобі драголюбчику, ти Іванку, мій голубчику. Чуб. V. 34.
Драгома́н, на, м. Переводчикъ при посольствѣ, миссіи. А также пхнув він драгомана і до латинського султана. Котл. Ен.
Драгоні́я, ні́ї, ж. Наемная конница, служившея въ Польшѣ. Наряжайте драгонію, лаштуйте гармати. К. Досв. 145.
Драгу́ля, лі, ж. Въ загадкѣ: лошадь. Хороша драгуля біжить як куля. ХС. III. 65.
Драгу́н, на, м. Драгунъ. Чому рано не була? — Боялася драгуна. Чуб. III. 102.
Драгу́нський, а, е. Драгунскій. У їх драгунська совість. Ком. № 3170.
Дражли́вий, а, е. Щекотливый. У сьому дражливому ділі спустись на мене. К. ХП. 17.
Дражни́ти, ню́, ниш, гл. Дразнить, сердить. Пусти мене, моя мати, на юлиці погуляти; пусти мене, моя мати, я не забарюся, тілько хлопців подражню да й назад вернуся. Мет. 302. Собак дражнили на дворах. Котл. Ен. 2) Прозывать, называть. Пішли ми вп'ять по сліду і як раз у се село зайшли, як його дражнять, — не знаємо. Шевч. 288.
Дражни́тися, ню́ся, нишся, гл. — з ким. Дразнить, поддразнивать кого. Він дражнився з Лекерою Петровною. Левиц. Пов. 237.
Драко́н, на, м. Драконъ. А ті були фараони, кесарі — то погань! Погань лютая, безъ Бога, сказано, — дракони. Шевч. II. 169. Дракон огнекрилатий. К. МБ. II. 137.
Дра́ла, нар. Бѣгомъ. Так я від його драла, одбіг з півгонів та й став. Стор. I. 148. Оттут то вітри схаменулись, і ну всі драла до нори, до ляса, мов ляхи, шатнулись. Котл. Ен. I. 11. Дра́ла да́ти. Убѣжать, удрать. Дав од неї драла не оглядаючись. Стор. I. 54. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла. Ном. № 8807. Дра́ла дмухну́ти, дря́пнути. Удрать. Спалив оселю у Калиновського та й дряпнув драла. К. ЦН. 172.
Дра́ли, лів, м. мн. Шутливо: заячьи ноги. Вх. Пч. II. 6.
Дралимо́на, нар. = Драла. Харьк.
Дра́ма, ми, ж. Драма. „Колії. Українська драма“. Хата, 113.
Драмати́чний, а, е. Драматическій.
Драмо́ваний, а, е. У Кулиша: драматическій. Драмована трилогія. К.
Драмува́ти, му́ю, єш, гл. Драматизировать, сочинять драмы. Драмована історія жизні обох поетів. К. ХП. 21.
Дранджо́ли, жол, м. мн. Салазки, полозьями для которыхъ служатъ двѣ доски. Ум. Дранджоля́та. Чуб. VII. 575. См. Ґринджоли.
Дране́нький, а, е. Ум. отъ драний.
Дра́нець, нця, м. Оборванецъ.
Дра́ний, а, е. 1) Драный, порванный, въ дырахъ. Пізнають хлопці і в драній сорочці. Ном. № 11245. Шинкарочко молода! Повірь меду й вина. Не повірю не продам, бо на тобі каптан дран. Чуб. V. 201. 2) Ободранный, облупленный. Я коза ярая, пів бока драная, пів бока луплена. Ном. № 9267.
Драни́ця, ці, ж. Драница, тонкая доска отколотая или отщепленная отъ дерева (употребл. для кровель и пр.). Ум. Драни́чка.
Драни́чина, ни, ж. = Драниця. Загадка. Драничина хоть яку купу звалить. Черниг. Губ. Вѣд. 1859, № 29, стр. 209.
Драни́чка, ки, ж. Ум. отъ драниця.
Дра́нка, ки, ж. 1) Изношенное бѣлье, изношенная одежда. Сорочечка-дранка. Грин. I. 79. Била мене мати зранку, що порвали хлопці дранку, а я сіла та й латаю, та й на хлопців поглядаю. Мил. 103. 2) = Драниця. Вх. Лем. 411. Ум. Дра́ночка. Не було в його ні хати, нічого, тільки сорочка-драночка на хребті. Г. Барв. 353.
Драння́, ня́, с. соб. Лохмотья. Чуб. V. 1092.
Дрант, ту, м. = Дрантя. Вх. Лем. 411.
Дранта́вий, а, е. = Дрантивий. Гол. II. 466.
Дра́нти́вий, а, е. 1) Изорванный, рваный. 2) Дрянной, негодный. Дрантива коновка. Дрантива свита. Дрантиві колеса. Каменец. у.
Дранти́на, ни, ж. = Дранка. Лежить Ганна на старій дрантині, прикрита старою рядниною. Левиц. I. 75.
Дрантогу́з, за, м. Оборвышъ. На городі кукуруза; нема мого дрантогуза, нема його і не буде, він поїхав межи-люде. Чуб. V. 1180.
