Дра́нтя, тя, с. 1) Ветошь, старыя вещи, лохмотья. Св. Л. 91. Ні в'їв, ні впив, а дрантям світить. Ном. № 1869. Жид каже: „ти не знаєш, що купуєш“, і справді жид замість доброго — дрантя продає. Ном. № 10519. Яка там свита — дрантя саме. Канев. у. 2) Дрянь, негодная вещь. Ет, дрантя ті колеса! Старі. Побіжи, то й розсиплються. Каменец. у. Як би добра кобила, то б варт дати 30 карб., а то дрантя. Каменец. у. Ум. Дра́нтячко. Отой жид, що дрантячко збірає, купує. Каменец. у.
Дрань, ні, ж. 1) = Дрантя. Як люде дрань, то така їх Ордань. Ном. №7126. 2) = Драниця. Левиц. I. 92.
Драп, меж. См. Дряп.
Драпа́к, ка́, м. См. Дряпак.
Дра́пати, драпну́ти, драпону́ти, гл. См. Дряпати и пр.
Драпа́тий, а, е. О вышивкѣ: драпа́ті у́ставки. Kolb. I. 48.
Драпа́ч, ча́, м. Шерстобой, употребляющій для очистки шерсти проволочныя щетки. Вас. 202.
Драпа́чка, ки, ж. Звізда́ті драпа́чки. Родъ вышивки. Kolb. I. 48.
Драпі́жник, ка, м. 1) См. Дряпіжник. 2) У гуцуловъ: ночной церковный сторожъ. Шух. I. 119.
Драпі́ка, ки, об. = Дряпіка. О. 1861. XI. 28.
Дра́пкати, каю, єш, гл. = Дряпати. Вх. Уг. 237.
Дра́пкатися, каюся, єшся, гл. = Дряпатися. Вх. Уг. 237.
Драпуста́н, ну, м. Раст. Asalea pontica L. См. Штанодран. ЗЮЗО. I. 113.
Драпцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Удирать. Вх. Зн. 16.
Драпце́м, нар. — побі́гти. Скоро побѣжать, скоро убѣжать. Вх. Зн. 16.
Дра́та, ти, ж. Притѣсненіе, поборъ. Закр.
Дра́тва, ви, ж. Дратва. ЗОЮР. II. 92. Що шилом приколе, дратвою прив'яже. Грин. III. 300. Ум. Дра́твиця, дра́товка. Загадав швець шевчисі дратовки спрясти. Чуб. V. 818.
Дра́ти, деру́, ре́ш, гл. = Дерти.
Дра́тися, деру́ся, ре́шся, гл. = Дертися.
Дратли́вий, а, е. Раздражительный.
Дратли́вість, вости, ж. Раздражительность.
Драто́ваний, а, е. Раздраженный.
Дра́товка, ки, ж. Ум. отъ дратва.
Дратува́ння, ня, с. Раздраженіе.
Дратува́ти, ту́ю, єш, гл. Раздражать, дразнить. К. ЦН. 179. Буде з вас, що шляхту дурно дратували і з лукавим Острянином в степи повтікали. К. Досв. 203. Кожен лист, що читав він, дратував його. Стор. М. Пр. 88.
Дратува́тися, ту́юся, єшся, гл. 1) Дразнить. Та ну вже не дратуйся: давай дітям гостинця, а мені очіпка. Рудч. Ск. II. 168. 2) Раздражаться.
Драч, ча́, м. 1) Шомполъ. Ромен. у. 2) Пильщикъ. Уже драчі поприходили з лісу від драчки. Волын. г. 2) Обдирало, сборщикъ податей. Воно б добре жилось, та драчі прокляті: двадцять п'ять карбованців за п'ять душ подушного заплати. Лебед. у. 4) Колючій кустарникъ. (Добруджа). КС. 1883. I. 59. 5) Родъ удочки для крупной рыбы при ловлѣ зимой: оловянная гирька съ крючкомъ на шнуркѣ. Вас. 189.
Дра́ча, чі, ж. 1) Обирательство, вымогательство, поборы, взятки. Нема життя: великі драчі. Лебед. у. КС. 1882. IX. 568. 2) Ссоры. Як менший брат оженився, то почалась між ними драча за худобу. Екатериносл. у.
Дра́чка, ки, ж. 1) Лѣсопильный заводъ. (Примѣръ см. при словѣ драч 2). 2) Доска. Дра́чку рі́зати. Пилять доски. Волын. г. 3) Плотн. инструментъ: ресмусъ. 4) Расположеніе къ ссорѣ. Оттак і посердились, неначе хто між їми драчку вкинув. Кіев. у.
Драчкува́ти, кую, єш, гл. Обивать стѣны новаго дома передъ обмазкою драницами. Рк. Левиц.
Древи́на, ни, ж. = Деревина. Шевч. 436.
Дре́вко, ка, с. Ум. отъ дре́во. Деревцо. Чуб. V. 850.
Дре́вній, я, є. Престарѣлый, старый. Сим. 230. Була то жена вельми древня і немошна. МВ. II. 74.
Дре́во, ва, с. = Дерево. Грин. III. 690. А зузуля стрепенула, в темний луг полинула, сіла собі на високім древі. Мет. 256. Над водою посажене древо зеленіє. Ум. Дре́вко. Помости гніздечко й у садочку, на високім древку, на яворку. Чуб. V. 850.
Древору́б, ба, м. Сарай для дровъ. Шух. I. 106.
Дреглі́, лі́в, м. мн. = Драглі. Вх. Зн. 16.
