ся люде і друляють одні других в воду. МУЕ. III. 39.
Дру́хна, ни, ж. = Дружка. Любл.
Друхні́ти, ні́ю, єш, гл. = Трухніти. Вх. Зн. 16.
Дручи́на, ни, ж. = Дрючина.
Дручо́к, чка, м. Ум. отъ друк.
Дру́ччя, чя, с. соб. = Дрюччя.
Дручя́га, ги, ж. Ув. отъ II. Друк.
Друшля́к, ка́, м. 1) Родъ металлическаго или глинянаго ситца, сосудъ съ дырочками въ днѣ, чрезъ который сцѣживаютъ воду съ варениковъ, лапши, макаронъ и т. п. 2) Родъ шубки-безрукавки или длиннаго суконнаго жилета. Вх. Лем. 412.
Дрюк, ка, м. Толстая палка, дубина. Ном. № 7094. Ой ви хлопці, ви добрі молодці, та беріте дрюки в руки, бийте, бийте, бийте і в'яжіте, на нові вози кладіте. Мет. 453. Кинувсь ляшок до канчука, а козак до дрюка: „оце ж тобі, вражий сину, з душею розлука“. Нп. Ум. Дрючо́к, дрюче́чок. Ув. Дрючи́ще. Чуб. V. 1124.
Дрюка́рня, дрюко́ваний, дрюкува́ння, дрюкува́ти = Друкарня, друкований, друкування, друкувати.
Дрюче́чок, чка, м. Ум. отъ дрюк.
Дрючи́на, ни, ж. Дубина. Ой хапайте, браття, хто кий, хто дрючину на вельможну спину! Вирятуймо, браття, з тяжкої неволі свою рідну Україну. К. Досв. 175. Добра каша: крупина за крупиною гониться з дрючиною. Ном. № 12321.
Дрючи́ще, ща, с. Ув. отъ дрюк.
Дрючо́к, чка́, м. Ум. отъ дрюк. Там тебе ждуть — з двома дрючками за дверима на порозі. Ном. № 14263. Дрючо́к вагови́й. Рычагъ, которымъ, опирая его на „важницю“, подымаютъ тяжело нагруженный возъ. Чуб. VII. 404.
Дрю́ччя, чя, с. соб. Толстыя палки. Щоб тебе́ на дрю́ччі ви́несли! — Пожеланіе смерти. Г. Барв. 225.
Дрябча́к, ка́, м. Раст. Cirsium lanceolatum.
Дрягва́, ви́, ж. = Дряговина. Вас. 207. См. Драгва.
Дря́глий, а, е. Ветхій, подгнившій, изношенный. Дерево дрягле. Грубка дрягла. Лубен. у. См. Драглий.
Дря́гнути, ну, неш, гл. Просыхать, высыхать. Угор.
Дряговина́, ни́, ж. Болотистое мѣсто, трясина, болото. Сторож. (Желех.). Левиц. Перші к. князі, 5. См. Драговина.
Дряготі́ти, гочу́, ти́ш, гл. Дрожать. Як біжить хто конем по греблі, то аж дряготить гребля вся. Волч. у. См. Дрягтіти.
Дрягті́ти, гчу́, ти́ш, гл. = Двигтіти, дряготіти. Ходять сім коров по піску і такі ситі, що сало на їх так і дрягтить. Мил. 4.
Дряп! меж. 1) Царапъ! А кішка дряп його кігтями, так і передрала щоку. Харьк. 2) Хвать! Брат собі драп, сестра собі несла. Ном.
Дря́па, пи, ж. Родъ проволочной неподвижной щетки для расчесыванія объ нее шерсти. Шух. I. 151.
Дряпа́к, ка́, м. 1) Царапина, 2) Машина-экстирпаторъ. 3) Истрепавшійся вѣникъ. 4) мн. = Ожина. Шух. I. 18.
Дряпани́на, ни, ж. 1) Царапанье. Говорится преимущественно о плохомъ писаньѣ. 2) Грабежъ. Черкеси.... йдуть скоріше на дряпанину. О. 1862. II. 64.
Дря́пання, ня, с. Царапаніе.
Дря́пати, паю, єш, гл. 1) Царапать. Штовхають її, дряпають, щипають. МВ. I. 76. Дивись, кіт як дряпає. Харьк. (Собаки) заскіглили і стали дряпати лапами. Стор. М. Пр. 112. 2) Царапать, плохо писать.
Дря́патися, паюся, єшся, гл. 1) Царапаться. 2) Карабкаться. Аж страшно було дивитись, як та дика степова животина дряпається копитами на кручу. К. ЧР. 92. Дряпатися на гору.
Дряпа́ч, ча́, м. 1) = Дряпак.
Дря́пець, пця, м. Хорошо, легко вскарабкивающійся на высоту. Нехай він лізе на вишню — він дряпець. Елисаветгр. у.
Дряпі́жний, а, е. Хищный, разбойничій. Стор. М. Пр. 26.
Дряпі́жник, ка, м. 1) Хищникъ, грабитель. Стор. М. Пр. 29. 2) Взяточникъ, обдирало. Мир. ХРВ. 85.
Дряпі́жство, ва, с. 1) Хищничество, грабительство. 2) Лихоимство, взяточничество.
Дряпі́ка, ки, м. Обдирало, лихоимецъ. Ум. Дряпі́чка. Нептун іздавна був дряпічка. Котл. Ен. I. 10.
Дряпли́вий, а, е = Дряпучий.
Дряпну́ти, ну́, не́ш, гл. Царапнуть.
