Дуче́йка, ки, ж. Дыра въ бочкѣ, сквозь которую льется пиво. Вх. Зн. 16.
Ду́чечка, ки, ж. Ум. отъ дучка.
Дучі́йка, ки, ж. = Дучайка. Вх. Зн. 16.
Ду́чка, ки, ж. Вобще дыра, отверстіе, ямка. Ном. № 14006. Чуб. III. 107. Небольшая ямка въ землѣ при различныхъ дѣтскихъ играхъ: в сви́нку, в ма́сла, в ґльо́ґа. Ном. № 12570. Ив. 14. Лунка, въ которой вращается конецъ веретена въ гончарномъ кругѣ. Вас. 179. Ду́чки — мелкія отверстія въ сводахъ гончарной печи для пропуска огня. Вас. 180. Дучка = дучайка. Вх. Зн. 16. Ум. Ду́чечка.
Дучко́вий, а, е. — м'яч. Родъ игры въ мячъ, иначе: земляни́й м'яч, висо́кий дуб. Ив. 28.
Душа́, ші́, ж. 1) Душа. Тіло потішається, як чоловік зап'є, а душа погибає. К. ЧР. 44. Чує щось душа, та мені не каже. Ном. Люблю як душу. Мет. 62. Бо́гу ду́шу відда́ти. Умереть, отдать Богу душу. За час, за годину милосердному Богу душу оддав. Макс. (1849), 22. З душі́. Искренно. Ой чорнявую з душі люблю, — на біляву залицяюся. Лавр. Сам душе́ю. Одинъ-одинешенекъ. Ном. № 10680. Лежала собі сама душею. МВ. (О. 1862. I. 81). Чого́ душа́ забажа́є. Чего бы ни захотѣлось, — все. Кв. II. 331. По душі́ дзвони́ти. Звонить по мертвомъ. 2) Человѣкъ, душа. Забере з собою приятелів душ тридцять або й сорок, да й іде з ними в Київ бенкетувати. К. ЧР. 84. Йому треба над п'ятьма душми буть ураз, то тепер йому ніколи. Лубен. у. Вони у дві душі робили. Кролев. у. 3) Въ скрипкѣ: душка, подставка внутри, распорка. Здоров, скрипалю! — Здоров, чорте! — Ну, давай душу! — А скрипаль трісь об дуба скрипку, та й дав чортові душу з скрипки. Грин. I. 41. 4) Мѣсто внизу горла спереди. Не застебнулась до шиї, мені й надуло в душу. Рк. Левиц. 5) Опухоль на шеѣ. ЗЮЗО. II. 389. 6) — тата́рська. Пт. Чайка. Вх. Пч. II. 15. Ум. Ду́шка, ду́шенька, ду́шечка, душеня́тко, душеня́точко, души́ця. Кромѣ послѣдняго слова, употребляются преимущественно какъ ласкательныя имена для любимыхъ, дорогихъ людей. Ой кріп та ромен та петрушечка.... кучерявий Іван, моя душечка. Нп.
Душа́рка, ки, ж. и душарь, ря, м. Въ заговорѣ отъ душі (опухоли на шеѣ) повидимому въ значеніи душительница, душитель. Мав душарь дев'їт синов, мала душарка дев'їт доньок. ЗЮЗО. II. 389.
Душе́вний, а, е. Душевный. Тепер я тебе рішена, радість моя душевна! Чуб. III. 15.
Душени́на, ни, ж. Душеное мясо. Душенини доволі і їсти ніколи. Чуб. V. 1081.
Ду́шенька, ду́шечка, ки, ж. Ум. отъ душа.
Душеня́тко, душеня́тонько, душеня́точко, ка, с. Ум. отъ душа.
Души́стий, а, е = Духовитий. Души́стий богу́н. Раст. Daphne Cneorum. ЗЮЗО. I. 121. Души́сті васи́льки. Раст. Ocimum basilicum. ЗЮЗО. I. 129. Души́сті гвозди́ки. Раст. Dianthus Caryophyllus. ЗЮЗО. I. 121. Души́стий горо́шок. Раст. Lathyrus odoratus. ЗЮЗО. I. 126. Души́ста не́хворощ. Раст. Artemisia annua. ЗЮЗО. I. 112. Души́ста фія́лка. Viola odorata. ЗЮЗО. I. 141.
Души́ти, шу́, шиш, гл. 1) Душить, давить. 2) Давить, жать. Взяла за маленький палець та й душить його помаленьку. 3) Давить, притѣснять. Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди (на Запоріжжа) втікав щонайкращий люд з городів. К. ЧР. 89. 4) Души́ти копійчи́ну. Беречь деньги, скупиться. Батьки в поповичів народ все скупенький, що душать копійчину. Св. Л. 136.
Души́тися, шу́ся, шишся, гл. Задыхаться.
Души́ця, ці, ж. Ум. отъ душа.
Душі́вка, ки, ж. Полоса земли въ надѣлѣ, приходящаяся на одну ревизскую душу. Нѣжин. у.
Душі́ти, шу́, ши́ш, гл. Издавать запахъ, нести запахомъ. Любисточку ввірвала, — у голови положу, щоб душіло. Г. Барв. 80. Вона чорт зна чим і душить.
Ду́шка, ки, ж. 1) Ум. отъ душа. Ном. № 4573. Кв. II. 237. 2) Платье для дѣвочекъ — безъ рукавовъ, съ прорѣхой назади, зашнуровывающейся на спинѣ. Гол. Од. 23.
Душкува́ти, ку́ю, єш, гл. Объ овцахъ: во время жары, сбившись въ кучу, тяжело и усиленно дышать. Вівці душкують. Каменец. у.
Душма́н, на́, м. Притѣснитель, угнетатель. К. ПС. 70. Пресвітлий князю, ти всього не знаєш, що в тебе коять душмани козацькі.... бо дуки ці голоту зобіждають. К. Бай. 57.
Душни́й, а́, е́. Жаркій, знойный, душ-
