Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/529

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

живущую силу сила ночі оживила. Шевч. 615. 2) Оживляющій, животворный. Було там дерево живуще, таке, що чоловік, годуючись його овощами, не вмер би ніколи. Опат. 6. Живу́ща й сцілю́ща вода́. Сказочная живая и мертвая вода. Ох підпалив дрова, наймита спалив.... углину сприснув живущою водою, — наймит знов ожив. Рудч. Ск. II. 109. І немощну мою душу за світ посилаю сцілющої й живущої води пошукати. Шевч. 263. 3) Вѣчно живой. Усе тінь минуща, одна річ живуща: світ з Богом. Ном. № 393.

Живце́м, нар. Живьемъ. Живцем у яму лягай. Ном. З пліч головку як галку зняв, жону його й дітей живцем забрав. Мет. 390. Скажу соколові живцем вас поїсти. Чуб. V. 35.

Жи́вчик, ка, м. 1) Ум. отъ живець 25. 2) Рѣзвый мальчикъ. Веселий (або стрибкий) як живчик. Ном. № 8470.

Жи́гавка и жи́галка, ки, ж. Крапива, Urtica dioica, — urens. ЗЮЗО. I. 140. Вх. Пч. I. 13. Жигалков напарена. Гол. IV. 530.

Жига́ло, ла, с. Желѣзный прутъ для прожиганія отверстій въ деревѣ. А він як роспече жигало, так і штрика у вічі. Запаливсь купець, немов його жигалом шпигнули. Чуб. II. 666. Ум. Жига́льце.

Жига́ль, ля, м. 1) Сухая жила. Вх. жила. Вх. Уг. 238. 2) Въ капустномъ листѣ: листочный нервъ. Вх. Уг. 238.

Жига́льце, ця, с. Ум. отъ жигало.

Жигу́н, на́, м. = Джиґун.

Жигу́чка, ки, ж. = Жигавка. Вас. 140.

Жид, да, м. 1) Еврей, жидъ. 2) = насѣк. Гук. Вх. Пч. I. 7. Ум. Жидо́к, жидо́чок, жиду́нь, жи́дик. Ув. Жидюга́. Шевч. 133. Жидя́ка. Мнж. 147.

Жидва́, ви́, ж. = Жидова.

Жидел, дла, м. Мѣра жидкости въ Галиціи. Подь до карчми, напіймеся! галву вина, жидел пива. Гол. III. 244.

Жиденя́, ня́ти, с. Жиденокъ. Жиденята і жиди так і хватають та їдять, аж за ушима лящить. Рудч. Ск. II. 128.

Жи́дик, ка, м. Ум. отъ жид.

Жи́дів, дова, ве. Принадлежащій еврею.

Жиді́вка, ки, ж. Еврейка, жидовка. А хто хоче меду пити — ходім до жидівки, а в жидівки чорні брівки, високі підківки. Макс. (1849), 32. Ум. Жиді́вонька, жиді́вочка.

Жиді́вочка, ки, ж. 1) Ум. отъ жидівка. 2) = Птица Синюк. Вх. Пч. II. 13.

Жиді́вство, ва, с. Еврейство, жидовство.

Жиді́вський, а, е. Еврейскій, жидовскій. Попихач жидівський, виріс у порогу; а не клене долі, людей не займа. Шевч. 133. Жиді́вське богомі́лля. Молитвенныя принадлежности евреевъ. Жиді́вські гру́ші. Physalis Alkekengi L. ЗЮЗО. I. 131. Жиді́вські я́йця. Alkekengi chalicocubus. Жиді́вські лепехи. Acorus calamus. ЗЮЗО. I. 109.

Жидівча́, ча́ти, с. = Жиденя. Жидівчата висипали купою, инші зовсім голі.

Жиді́вчин, на, не. Еврейкинъ.

Жидова́, ви́, ж. соб. Евреи. Стала жидова ліси рубати, Христа шукати. Чуб. III. 343.

Жидови́н, на, м. = Жид. Ішла Марія крутим бережком, зостріло її три жидовини. Чуб. III. 343.

Жидови́на, ни, ж. = Жидівка. Ой жид іде, коня веде, а за жидом жидовина. Чуб. III. 181.

Жидові́ти, ві́ю, єш, гл. Ожидовливаться. Жидовіти нам.... ні, се не по нашій натурі. К. (О. 1861. I. 312).

Жидо́к, дка́, м. 1) Ум. отъ жид. Жидки сидять та кравцюють руками швидкими та сухими як кість. Левиц. I. 95. 2) Птица Lusciola tithys. Вх. Пч. II. 12. 3) Насѣк. Harpalus ruficornis. Вх. Пч. I. 6. 4) Муравей маленькой породы, свѣтлый, водящійся въ домахъ. К. С. 1883. III. 669. 5) мн. Жидки́. Раст. Agaricus vernalis.

Жидолю́бець, бця, м. Другъ евреевъ, юдофилъ. Желех.

Жидо́чок, чка, м. Ум. отъ жид.

Жидува́ти, ду́ю, єш, гл. Быть евреемъ, жидовствовать. Покинь, жиде, жидувати, ходім хліба заробляти. Нп.

Жидю́га́, ги́, м. Ув. отъ жид.

Жидю́к, ка́, м. Жидокъ, еврейчикъ. Заклинає жидюка. Рудан. I. 62.

Жидя́, дя́ти, м. Еврейскій ребенокъ, жиденокъ. Ідуть малеча-жидки з свічками і по боках вулиці тож жидята. Св. Л. 294.

Жи́жа, жі, ж. 1) Все горячее и горящее (дѣтск. сл.). Дитина хукає на жижу. Котл. Ен. VI. 25. З огнем не жартуй, бо то жижа. Ном. 2) Возбужденіе, пылъ. Тут саме жижа така, що ну! Сказано, жінка молода, а він старий, аж сідий. Лебед. у. Ум. Жи́жка.

Жижаки́, кі́в, м. мн. = Дріжаки.