дѣться. Пусти, мати, погуляти, — я не забарюся. Чуб. V. 2. Поїхав царевич на охоту та там і забарився аж три дні. Рудч. Ск. I. 97.
Забаскали́тися, чуся, чишся, гл. Заупрямиться. На залицяння молодих забаскаличившись мовчала. Греб. 321.
Забасува́ти, су́ю, єш, гл. 1) О лошади: начать бить ногами, становиться на дыбы. 2) Закабаливать. Забасували хлопця у чужі руки аж на три годи. Зміев. у.
Забатува́ти, ту́ю, єш, гл. Связать лошадей рядами.
Забахурува́ти, ру́ю, єш, гл. Пуститься въ развратъ. Ти поїдеш, а жінка забахурує з молодчими.
Забача́ти, ча́ю, єш, сов. в. заба́чити, чу, чиш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить. Стали бідні невольники на собі кров християнську забачати. Макс. 1849, 12. Ой дай, Боже, такую годину, щоб забачити світ хоч на часину. Мет. 324.
Заба́чення, ня, с. Видъ. Встрѣчается только въ фальсифицированной думѣ „Битва чигиринская“, напечатанной впервые въ Запор. Стар. Срезневскаго. I. 89. Три хоругви на забаченьє ляхам становили.
Заба́чити. См. Забачати.
Заба́читися, чуся, чишся, гл. 1) Увидѣть себя. Коли на тім злиденнім полі забачуся в щасливій долі? Грин. III. 632. 2) Увидѣться. Забачимося в кушніра на жердці. Ном. № 10247.
Забга́ти, га́ю, єш, гл. 1) Загнуть. Забгавши — загнувши зелізцем один конець дрота, вкладають його у ямку. Шух. I. 280. 2) Запрятать. Куди ти забгав сокиру? Волч. у.
За́бега, ги, ж. = Забіг 3. НВолын. у.
Забезви́нно и забезневи́нно, нар. Безъ вины. Забезвинно душа пропада. Грин. I. 70.
Забезпе́ка, ки, ж. Обезпечиваніе, обезопашиваніе.
Забезпеча́ти, ча́ю, єш, гл. = Забезпечувати.
Забезпе́чити. См. Забезпечувати.
Забезпе́чувати, чую, єш, сов. в. забезпе́чити, чу, чиш, гл. Обезпечивать, обезпечить, обезопасить. Тим я путь свій забезпечу серед грішників завзятих. К. Іов. 14. Справді земля вже його і він вертається додому забезпечений. Мир. ХРВ. 179. Ви тільки городи знали освітою забезпечувати. К. (О. 1861. I. 312).
Забе́йкати, каю, єш, гл. Замочить, заболтать. Бач як штани забейкав. Харьк.
Забелькота́ти, чу́, ти́ш и забелькотіти, чу́, чеш, гл. Заговорить невнятно, скороговоркой. Як забелькотить по своєму, то й святий не зрозуміє його.
Забендюгува́ти, гу́ю, єш, гл. О возѣ съ снопами, сѣномъ: придавить сверху положенной жердью (рубле́м). Понакладали вози (снопами), забендюгували, ушнурували. Мир. ХРВ. 229.
Забенкетува́ти, ту́ю, єш, гл. Запировать.
Забенкетува́тися, ту́юся, єшся, гл. Запироваться. Аф.
Забербе́рити, рю, риш, гл. Обмочить.
Забербе́ритися, рюся, ришся, гл. Обмочиться.
За́бережень, жня, м. Ледъ возлѣ берега. Річка ще не замерзла, а забережні вже є. Міусск. окр.
Забере́жжа, жа, с. Забережье.
Забесі́дувати, дую, єш, гл. Заговорить. Вх. Уг. 238.
Заби́ванка, ки, ж. Въ женскомъ полушубкѣ: кантъ по таліи. Вас. 155.
Забива́ти, ва́ю, єш, сов. в. заби́ти, б'ю́, б'є́ш, гл. 1) Забивать, забить, вбивать, вбить, вколачивать, вколотить. Греблі гатили, кілля забивали. Макс. 1834. 23. 2) Забивать, забить, заколачивать, заколотить. Забити дірку. 3) Ушибать, ушибить, зашибить. Впав та так забив коліно, що й ногою не поворухне. Харьк. Не лізь на колодку, бо заб'єш головку. Макс. 1849. № 26. 4) Убивать, убить. Ой упала Бондарівна близько перелазу: забив, забив пан Каньовський з рушниці одразу. Чуб. V. 427. Я нікого не забив, бо сам душу маю. Чуб. V. 963. 5) Забивать, забить, запугивать, запугать. Так забили бідну дитину, що вона вже всього боїться. Харьк. 6) О запахѣ: заглушать, заглушить. Пижмо хоць єдно, та усі зілля забиває. Подол. г. 7) Объ огнѣ: тушить, затушить. Чабани забивають огонь свитами. О. 1862. V. Кух. 31. 8) Только сов. в. О поклонахъ: положить. Забий десять поклонів. КС. 1882. X. 57. 9) — ба́ки. Заговорить, сбить съ толку. Не забивай баки! Мир. Пов. II. 106. Він йому ні в чому не повірить і баки йому заб'є. Кв. II. 202. 10) — в кайда́ни, в коло́дку, в ди́би, в скрепи́цю. Заковывать, заковать въ кандалы, въ оковы. Взяли його в неволеньку, забили в кайдани. Чуб. V. 1018. Да узяли Харька, да узяли батька, да забили в колоду. Мир. Л. сб. 191. Забили їх у диби. Рудч. Ск. I. 210.
