так теши, а воно он як задирається. Каневск. у.
За́дих, ху, м. Удушье, астма. Вх. Лем. 415.
Зади́ханий, а, е. Запыхавшійся. Прибігла шинкарка, задихана вся, до мене. МВ. II. 186.
Зади́хатися, хаюся, єшся, гл. Запыхаться. Задихавсь, як віл в борозні. Ном. № 1404.
Задиха́тися, ха́юся, єшся, гл. Задыхаться. Трясучи головою і задихаючись, переказує. Стор. М. Пр. 155.
Зади́хливий и зади́шливий, а, е. Удушливый (о человѣкѣ). Вх. Лем. 415. Желех.
Задіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. заді́ти, ді́ну, неш и ді́ю, єш, гл. 1) Вдѣвать, вдѣть. Вх. Зн. 89. 2) Дѣвать, дѣть. Ой знаю я, товаришу, де я їх задію: занесу їх в Чорногору, та там їх посію. Шух. I. 201.
Задіва́тися, ва́юся, єшся, сов. в. заді́тися, нуся, нешся, гл. 1) Вдѣваться, вдѣться. 2) Дѣваться, дѣться; пропасть, исчезнуть. Вх. Зн. 19.
Заділи́тися, лю́ся, лишся, гл. Ошибиться при сдачѣ картъ. Шкода́, хлопче, заділивсь! Перемащуй, лишень, гаразд, та не заділись. Лубен. у.
Заділува́ти, лу́ю, єш, гл. Обнести заборомъ.
Заді́ти, ся. См. Задіва́ти, ся.
Заді́яний, а, е. О полевой землѣ: истощенный, много разъ пахавшійся и потерявшій плодородіе. Земля задіяна. Лубенск. у.
За́дки, нар. Задомъ (идти). Мнж. 181. Я до його, а він задки, задки.
Задкува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Идти задомъ, пятиться. Дивлюсь: задкує-задкує — та в двері. Мнж. 2) Идти сзади, слѣдовать. Іде султан; за ним наші задкують небоги. Млр. л. зб. 82.
Задля, пред. Ради, для. Виросте на йому щасливша доля задля людей. Стор. М. Пр. 49. Це вона мене задля того й привела, щоб іззісти у своїй норі. Рудч. Ск. II. 20. Задля його звертають каравани. К. Іов. 14.
Задля́тися, ля́юся, єшся, гл. Замедлить, пробыть долго; протянуть. Прочула я, що в неї чоловік умер, — де вже з нею на́ світі задляється. МВ. II. 143.
Задму́хати, хаю, єш, гл. Задуть.
Задни́ти. См. Задинати.
За́дниця, ці, ж. То же, что и запаска 1, называемая за́дницею въ тѣхъ случаяхъ, когда этотъ кусокъ сукна, надѣваемый сзади, противополагается сопровождающему его переднему куску, фартуху, носящему названіе: попере́дниця. Заськи тобі, почитухо, заськи, без задньої запаски… на порозі зачепилася і задниця загубилася. Мил. 156.
За́дній, я, є. 1) Задній. Оглядайсь на задні колеса. Ном. № 4305. 2) За́дню па́сти. Оставаться сзади, не успѣвать, быть послѣднимъ. 3) За́дня ки́шка. Заднепроходная кишка. Вх. Уг. 239.
Задніпро́в'я, в'я и задні́пря, ря, с. Заднѣпровье. О. 1862. VII. 63. Все задніпров'я, мов грім його ударив, запалало. Сніп.
Задніпря́нець, нця, м. Житель заднѣпровья. Черк. у. Шевч. 574.
Задніпря́нський, а, е. Заднѣпровскій. Вони дивились на темний задніпрянський бір. Левиц. Пов. 24.
Задня́нка, ки, ж. Прямая кишка. Черк. у.
Задобі́д, нар. Въ предобѣденное время. О. 1862. I. 81.
Задобі́ддя, дя, с. Предобѣденное время. Город Сороку у неділю рано (в) задобіддя взяв. Мет. 393.
Задобі́дній, я, є. Предобѣденный. Задобідня година. О. 1862. I. 81.
Задо́бре, нар. Очень хорошо.
Задо́вба́ти. См. Задовбувати.
Задо́вбувати, бую, єш, сов. в. задовба́ти, ба́ю, єш и задовбти́, бу́, бе́ш, гл. Вдалбливать, вдолбить. Чуб. VII. 403.
Задовжа́тися, жа́юся, єшся, гл. = Завиноватитися. Ой ходи сюда, дівко молода, викупи мене, задовжався я. Лавр. 46.
Задовжи́тися, жу́ся, жи́шся, гл. = Задовжатися. Да ми уже всім задовжилися! Ні в кого вже й позичати. Г. Барв. 523.
Задові́л, во́лу, м. Удовлетвореніе. Держаться жаданням неситим своїм… задоволу неситої страсти. К. Дз. 135.
Задоволе́ння, ня, с. = Задовіл. Се вона говорить із якимсь задоволенням. Г. Барв. 218.
Задовольни́ти. См. Задовольняти.
Задовольня́ти, ня́ю, єш, сов. в. задовольни́ти, ню́, ни́ш, гл. Удовлетворять, удовлетворить. Таке вже серце Бог дав матері, що коли її дитина жива і здорова, то щоб була і щаслива, тогді тільки його і задовольниш. Стор. М. Пр. 56.
Задої́ти, дою́, їш, гл. О коровѣ: испортить неаккуратнымъ доеніемъ.
