чається, од батенька одлучається, до свекорка прилучається. Мет. 127.
Заручи́ти, ся. См. Заручати, ся.
Зарю́мати, маю, єш, гл. = Зарумати. Сама сіла задумала, карі очі зарюмала. Мет. 75.
Зарю́мсати, саю, єш, гл. = Зарюмати.
Зарю́мсатися, саюся, єшся, гл. Имѣть заплаканные глаза.
Зарябі́ти, бі́ю, єш, гл. Зарябить, запестрѣть. У Христі… зарябіло у очіх. Мир. Пов. II. 51.
За́ря́д, ду, м. Правленіе, управленіе. Жел.
Заря́джувати, джую, єш, сов. в. заряди́ти, джу́, диш, гл. 1) Преимущ. сов. в. Управлять, завѣдывать. 2) Приправлять, приправить, сдобрить (кушанье, напр. сметаной). Желех. Вх. Зн. 20. 3) — бра́гу. Заваривать, заварить брагу. Брагу зараз зарядили. Мкр. Н. 20. См. Заряжати.
Заряди́ти. См. Заряджувати и заряжати.
За́рядка, ки, ж. Сметана. Желех. Вх. Зн. 20.
Заряжа́ти, жа́ю, єш, сов. в. заряди́ти, жу́, диш, гл. Заряжать, зарядить. Заряжайте ясне ружжо чорним порошком. Чуб. V. 1011. Узяв джура, та узяв малий пістолі заряжати. Мет. 401.
За́рязь, зі, ж. Раст. Hieracium aurantiacum. Лв. 99.
Зарясні́ти, ні́ю, єш, гл. 1) Густо покрыться плодами, листьями. 2) Переносно: запестрѣть красивыми одеждами. Пожакуймо заставщину козацьку, — нехай круг нас голота зарясніє. К. ЦН. 223.
Зарято́вувати, вую, єш, сов. в. зарятува́ти, ту́ю, єш, гл. Помогать, помочь, давать, дать помощь въ бѣдѣ, поддержать. Спасибі тобі… шо це ти мене послухав та зарятував. Мнж. 142. Грішми зарятуйте на подушне. О. 1862. IX. 7. Всякого зарятовували, чим хто побідкається. ЗОЮР. II. 285. І сам голоду й холоду не знає, бо й його люде зарятовували, як чим треба. Г. Барв. 137.
Зарято́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. зарятува́тися, ту́юся, єшся, гл. Одолжаться, одолжить, получать, получить матеріальную поддержку, занять. Се я у чоловіка зарятувався, та й оплатив податі. Екатериносл. у.
Заса́да, ди, ж. 1) Основаніе, основа. 2) Заключеніе; тюрьма. Десь моя дружина сидить у засаді, сидить у засаді в великій досаді. Чуб. V. 342.
Заса́дець, дця, м. = Засадьок. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Ум. Заса́дчик, заса́дчичок. Жінка вибере із діжі тісто та маленький засадчичок посадить. ЗОЮР. II. 32.
Заса́джувати, джую, єш, сов. в. засади́ти, джу́, диш, гл. 1) Засаживать, засадить. Кукол наробили, куток засадили. Макс. (1849), 104. 2) Засаживать, засадить (огородъ, садъ и пр.). 3) Засаживать, засадить, посадить, заключать, заключить. Засадили у темну темницю. Чуб. V. 396. 4) Втыкать, воткнуть, всовывать, всунуть. Ніж в черево і засадив. Котл. Ен. III. 23. Засадило руку та й витягло гадюку. Гліб. 56.
Заса́дистий, а, е. Плотный, дюжій. Вх. Лем. 417.
Засади́ти. См. Засаджувати.
Заса́дич, ча, м. = Засадьок.
Заса́дний, а, е. 1) Объемистый, большой. Це засадні кулі: більше двадцяти кулів не візьмеш на воза. Засадні вуліки, хоч по три рої накидай. Брацл. у. Не треба, казано, дуже засадні снопи в'язати, бо не висадиш і на вила. Могил. у. 2) Крѣпкій. Засадні коні. Каменец. у. 3) Солидный. Безпешна будь: чоловік засадний, не ледащо яке. Брацл. у. 4) Заса́дна зіма́. Продолжительная и постоянная зима. НВолын. у.
Заса́дчик и заса́дчичок, чка, м. Ум. отъ засадець.
Заса́дьок, дька, м. Хлѣбъ изъ остатковъ тѣста, послѣднимъ сажаемый въ печь; обыкновенно онъ меньше другихъ.
Засакраментува́тися, ту́юся, єшся, гл. Пріобщиться св. таинъ. Черк. у.
Засалабо́нити, ню, ниш, гл. = Засандричити. Оце так засалабонив, що його і чортяка тепер не витягне. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Заса́лити, ся. См. Засалювати, ся.
Заса́лювати, люю, єш, сов. в. заса́лити, лю, лиш, гл. Засаливать, засалить, вымазывать, вымазать саломъ. Глянь, як засалив рукава. Харьк.
Заса́люватися, лююся, єшся, сов. в. заса́литися, люся, лишся, гл. Засаливаться, засалиться, вымазываться, вымазаться саломъ. Ой їж, кумо, горобця, не засалюйся! Грин. III. 695.
Засандри́чити, чу, чиш, гл. Всадить, всунуть, воткнуть. Так засандричив коляку в землю, що й чортяка не витягне. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Засандри́читися, чуся, чишся гл.? Въ загадкѣ: Звечора заяричилось, а к сві-
