сжаться. Ще дівчина спатоньки не клалась, козакова пшениченька зжалась. Мет. 28.
Зжира́ти, ра́ю, єш, сов. в. зже́рти, ру́, ре́ш, гл. Пожирать, пожрать, сожрать.
Зжи́ти, зживу́, ве́ш, гл. Прожить. От затого місяць зживе у нас, а ще не привикне. Ми з тобою вік зжили. Ном. № 11523.
Зжи́тися, зживу́ся, ве́шся, гл. Сжиться. Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море ллється, поти серце українське з панським не зживеться. К. Досв.
Зжовти́ти, вчу́, ти́ш, гл. Пожелтить.
Зжовті́ти, ті́ю, єш, гл. Пожелтѣть. Хоч як мак червонів, а я швидко зжовтів. Мог. 175.
Зжоло́бити, блю, биш, гл. Покоробить. Так його й зжолобило, аж носом закрутив. Стор. I. 176.
Зжоло́битися, блюся, бишся, гл. Покоробиться. Зжолобились двері.
Зжува́ти, зжую́, є́ш, гл. Сжевать. Сим. 99.
Зжури́ти, рю́, риш, гл. Изсушить печалью. Журба мене зжурила.
Зжури́тися, рю́ся, ришся, гл. Запечалиться, истомиться печалью. Константиногр. у.
Зза, пред. Изъ-за. Вилітали орли зза крутої гори. Нп. Баба сім миль зза пекла. Ном. № 242.
Зза́ду, нар. Сзади. Кусь мене, вовче, ззаду, бо я зубів не маю. Ном. № 4006.
Зза́молоду, нар. Съизмолоду. Колись танцював ззамолоду. Левиц. Пов. 54.
Ззива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зі(о)зва́ти, зізву́, веш, гл. Сзывать, созывать, созвать. Усіх некрутів ззивав, отцю, неньці жалю завдавав. Чуб. V. 975.
Ззира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. ззирну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Переглядываться, переглянуться. Усі люде ззираються, сміються нишком, що з того буде. Кв. II. 273. Ззирались тоді між собою ученики. Єв. І. XIII. 22.
Ззиркну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Бросить взглядъ другъ на друга, переглянуться. См. Ззирнутися. Латинськії посли ззиркнулись. Котл. Ен. VI. 48.
Ззирну́тися. См. Ззиратися.
Ззі́жа, жі, ж. = З'їжа. Святився б гурток, коли б не чортова ззіжа. Ном. № 10733.
Ззі́сти, ззі́м, ззіси́, гл. Съѣсть. Адам ззів кисличку, а у нас оскома на зубах. Ном. № 125.
Ззува́ти, ва́ю, єш, сов. в. ззу́ти, ззу́ю, єш, гл. Снимать, снять обувь.
Зи́бком, нар. — кипі́ти. Безъ всего, ни съ чѣмъ кипѣть (о водѣ для кушанья). Окріп зибком кипить. Борз. у.
Зи́з, за, м. 1) Косой, косоглазый. Лис, зиз, кутернога: як удасться що доброго — велика ласка пана Бога. Ном. № 8546. Зи́зом диви́тися. Искоса посматривать.
Зизати, заю, єш, гл. Летіли гуси зизаючи, за їми другі слухаючи. Чуб. III. 161.
Зи́зий, а, е. = Зизоокий. Зи́зим о́ком диви́тися. Искоса посматривать. День-у-день наїздять до нас, одно одного попережаючи та зизим оком накриваючи. МВ. (О. 1862. III. 40).
Зизоо́кий, а, е. Косоглазый. На Спаса дивиться, а Богородицю бачить (на зизоокого). Ном. № 8545.
Зизу́ля, лі, ж. = Зозуля.
Зи́к, ку, м. Крикъ. Зареготались нехрещені… Гай обізвався; галас, зик. Шевч. 29. Зиком-криком босий дід гукає. К. МБ. II. 136.
Зи́кати, каю, єш, сов. в. зи́кнути, ну, неш, гл. Кричать, вскрикнуть. Дядько не схотів — ще став зикати на його. Чуб. II. 8. Як не крикне, як не зикне. НВолын. у. Реве, лютує Византія, руками берег достає; достала, зикнула, встає. Шевч. 60.
Зима́ и пр. = Зіма и пр.
Зима́рка, ки, ж. Зимняя хата въ полони́нах, безъ печи, — въ ней живутъ работники, убирающіе сѣно, а также кормящіе стоящій тамъ скотъ. Шух. I. 54, 189, 111.
Зиме́ць, мця́, м. Фронтонъ (у гуцуловъ). Вх. Зн. 21. Желех.
Зи́мки, мок, ж. мн. Снѣга. Шух. I. 202. Ой ішов я в полонину, — тіжки зимки вбили. Шух. I. 198.
Зиму́шка, ки, ж. Яблоко, созрѣвающее къ зимѣ. Вх. Уг. 241. См. Зімниця.
Зиму́шній, я, є. Зимній. Вх. Уг. 241.
Зи́рк! меж. Глядь! Зирк! Горпина стоїть на хатньому порозі. МВ. II. 27.
Зиркну́ти, ну́, не́ш, гл. Глянуть, бросить взглядъ, быстро взглянуть. МВ. II. 43. На землю з неба не зиркнеш. Котл. Ен. II. 31. Він зиркнув на мене. Черк. у.
Зи́рно, нар. Зорко. Крізь туман письменства клятий зирно прозирнула. К. ХП. 49.
Зирну́ти, ну́, не́ш, гл. = Зиркнути. Сюди-туди, де дитина? Зирне під піч, аж воно там залоскотане. Г. Барв. 376.
