Зли́шнього, нар. Слишкомъ. То Катря усе хвалить, то Катря усе ганить; то усе в неї вже й злишнього славне, то усе в неї ні до чого не згарне і не докладне. МВ. II. 94.
Зли́шок, шку, м. Излишекъ. Накинемо злишку по копі, чи й по рублю. Кв. II. 13. Будуть злишки — убогшому подаси. Г. Барв. 428.
Злі́зти, ся. См. Злазити, ся.
Злінува́тися, ну́юся, єшся, гл. Полѣниться.
Зліпи́ти, ся. См. Злі́плювати, ся.
Злі́плювати, люю, єш, сов. в. зліпи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Лѣпить, слѣпить, вылѣпить. Біг сказав чортові зліпити з глини вовка. Чуб. I. 52. 2) Слѣплять, слѣпить, склеить липкимъ. Зліпила (розбите) яйце. Рудч. Ск. I. 144. 3) Связывать, связать (слова въ рѣчи). Вона насилу, велику силу змогла зліпити докупи кілька польських словець. Левиц. I. 209.
Злі́плюватися, лююся, єшся, сов. в. зліпи́тися, плю́ся, пишся, гл. Слѣпляться, слѣпиться, склеиться липкимъ.
Злі́пок, пка, м. = Злепок. МУЕ. III. 72.
Злісливий, а, е. Злой, сердитый. Ну, та й зліслива у мене жінка, сохрань Боже! Канев. у. А пані, куди далі, то все зліслівша, усе лютіша. МВ. (О. 1862. III. 62).
Злі́сливо, нар. Зло, сердито.
Злі́стниця, ці, ж. Злая женщина. Він вибрав собі жінку дуже велику злістницю. Чуб. II. 548.
Злість, зло́сти, ж. 1) Злость. К. Іов. 48. Чуб. III. 356. І од злости зубами скрегоче. Шевч. 21. Зо злості болять кості. Ном. № 2934. На злість моїй жінці нехай мене б'ють. Ном. № 2813. 2) Зло. — учини́ти. Сдѣлать зло. Ой ви, чумаченьки, ой ви, молоденькі, не вчиніте злости: поховайте моє тіло, щоб не розніс ворон кости. Нп.
Зліта́ти, та́ю, єш, сов. в. злеті́ти, лечу́, ти́ш, гл. 1) Слетать, слетѣть. Сивою зозулею до роду злетіла. Гол. I. 195. Ти з неба злетіла. Шевч. 144. Гусята, качата гречку поїли, на панів ставочок нишки злетіли. Чуб. III. 208. 2) Взлетать, взлетѣть. К. Досв. 31. До тебе, Господи, душа моя злітає. К. Псал. 56. Злетів півень на ворота, сказав: кукуріку! Чуб. V. 37.
Зліта́тися, та́юся, єшся, сов. в. злеті́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Слетаться, слетѣться. Сокіл з орлом та й злітається, сокіл орла та й питається. Чуб. V. 943. Злетілись дрібні пташенята. МВ. II. 70. На полі, на роздоллі зліталися по волі сичі. Шевч. 582.
Злі́теплитися, плюся, лишся, гл. Согрѣться (о жидкости). Мабуть у сінях вода вже злітеплилася. Черк. у.
Злі́ти, злі́ю, єш, гл. Дѣлаться болѣе злымъ. Сидить вона сто тисяч літ, не молодіє, не старіє, а тілько де далі зліє. Шевч. 309.
Злі́тки, ків, м. н. На злі́тки оддава́ти (теля́та). Отдавать телятъ на выкормку, на четыре года. Вх. Лем. 420.
Злі́тній, я, є.Среднихъ лѣтъ. Злітній чоловік. Звенигор. у.
Злі́тце, ця, Ум. отъ злото.
Злічи́ти, ся. См. Злі́чувати, ся.
Злі́чувати, чую, єш, сов. в. злічи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Сосчитывать, сосчитать. Опат. 27. Ти в коморі, я на дворі, вийди, серце, злічим зорі. Мет. 10. Не можна далебі злічити, які народи тут плелись. Котл. Ен. IV. 70. Хто воінство його злічити може. К. Іов. 53. 2) Вылѣчивать, вылѣчить. Як би од Бога болізнь, то Бог би й злічив. Грин. II. 314. 3) О разбитой посудѣ: склеивать, склеить. Злічила макітру, та вже год десять живе.
Злі́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. злічи́тися, чу́ся, чишся, гл. Сосчитываться, сосчитаться.
Зло, зла, с. Зло. Хто сіяв зло, той пожинав скорботу. К. Іов. 10. Чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити? Єв. Мр. III. 4. Ну, брате, — кажуть: — як ти жив? Добро чи зло робив? Гліб. 14.
Зло́ба́, би, ж. Злоба. К. Іов. 12. Чернеча злоба до гроба. Ном. № 202. У жінки злоба така люта. Міус. окр. Злобу́ взя́ти на ко́го. Озлобиться.
Злоби́тель, ля, м. Недоброжелатель. Злобителів старшина пооддавав у москалі, та тепер що зна, те й робе. Канев. у. Є такі злобителі, що його підпалюють. Міус. окр.
Злоби́телька, ки, ж. Недоброжелательница. Волч. у.
Злобли́вий, а, е. Злобный. Царю Христе, Спасителю мира! ти був зранку не злобливий. Чуб. III. 21.
Зло́бний, а, е. = Злобливий. Помилуй, пані благородна! не дай загинуть головам, будь милостива, будь не злобна. Котл. Ен. I. 17.
