Злобствува́ти, ву́ю, єш, гл. = Злобувати. Злобствує на мене. Черк. у.
Злобува́ти, бу́ю, єш, гл. Злобствовать. Черк. у.
Зловжи́ток, тку, м. Злоупотребленіе. Башт. 39.
Злови́ти, влю́, виш, гл. Поймать. Зловив зайця за хвіст. Ном. № 1800. Та зловили Морозенка, рученьки зв'язали. Нп. Ходімо, я зловлю гусочку. Рудч. Ск. I. 23.
Злови́тися, влю́ся, вишся, гл. Пойматься.
Злові́стний, а, е. Зловѣщій. Желех.
Зловіщува́тий, а, е. = Зловістний. Се справді страшний, зловіщуватий ворог. К. Кр. 38.
Зло́ги, гів, м. мн. 1) Роды. Балт. у. 2) Сиді́ти на зло́гах. Сидѣть подпершись локтями. Черк. у.
Злода́рний, а, е. Нечестивый, безбожный. Син злода́рний — о сынѣ, выгнавшемъ мать. Гол. III. 197.
Злодіє́нко, ка, м. Сынъ вора. О. 1861. IV. 156.
Зло́дій, дія, м. 1) Воръ. Казали їй руки ізв'язати; посадили між злодіями, між убійниками, молоду та добру. МВ. II. 193. Не так лютує голий злодій, коли не має що украсть, як наш латин тут розгнівився. Котл. Ен. IV. 48. Хто перелазить в кошару, той злодій. Не піймавши, не кажи злодій. Посл. 2) Раст. = Гре́чка дика. Вх. Пч. I. 9. 3) Нас. короѣдъ, Bostrychus. Вх. Пч. I. 5.
Зло́дійка, ки, ж. Воровка.
Злодійкува́тий, а, е. Вороватый.
Зло́дійство, ва, с. Воровство. Коли не злодійство, то разбійство в нашім селі. НВолын. у.
Зло́дійствувати, вую, єш, гл. Писарь… п'янствує, розбишує і, стидно добрим людям казати, злодійствує. Цись, Сват. 97.
Зло́дійський, а, е. Воровской. Постава свята, а сумління злодійське. Ном. № 178. Злодійські гроші. НВолын. у.
Злодія́ка, ки, м. Большой воръ. Злодіяка такий, що ні з чим не розминеться. Кв. I. 233. Поночі блукає злодіяка. К. Іов. 53. Ум. Злодія́чка. Воришка. Мир. ХРВ. 119. Якийсь лихий злодіячка. Мир. ХРВ. 202.
Злодія́чити, чу, чиш, гл. Воровать, заниматься воровствомъ.
Злодія́чка, ки, м. Ум. отъ злодія́ка.
Злодю́га, ги, м. = Злодіяка. Один злодюга крав. Гліб. 81. Ум. Злодю́жка. Злодюжка був на все село. Драг. 66. Не був злодієм, а злодюжкою був. Г. Барв. 313.
Зложи́ти, жу́, жиш, гл. = Скласти. Зов'ю я віночка й а в штирі грядочки, зложу на головку. Чуб. III. 121. Аж його гречка стоїть у стіжку зложена. Рудч. Ск. II. 208. Ру́ки зложи́ти. Умереть. Г. Барв. 95. Ручки зложу, очки сплющу та ще слово скажу. Чуб. V. 232. Несла́ву зложи́ти на ко́го. Обезславить. На мене неславу зложили. Гол. IV. 459. Кожу́х зложи́ти. Сшить шубу. Нічим гаразд заплатить кравцям, щоб там свитину або кожух зложили. Сим. 199.
Зложи́тися, жу́ся, жишся, гл. = Скластися. Зложімося, пане брате, на сто злотих битих. Гол. I. 189.
Зломи́ти, млю́, миш, гл. 1) Сломать, сломить. Із дерева сього зломити ти мусиш гільку хоть одну. Котл. Ен. III. 19. Ой зломлю я і стопчу я рожу з калиною. Мет. 96. Ми перстенчик зломимо, тобі жони не дамо. Чуб. III. 70. Прудко гонить, голову зломить. Ном. № 5572. 2) Нарушить. Не зломлю… закону. Г. Барв. 95.
Зломи́тися, млю́ся, мишся, гл. Сломаться, сломиться. Бодай сіно огнем пішло і коса зломилась. Чуб. V. 86. Тризубець щоб тобі зломивсь. Котл. Ен. II. 31.
Зло́мок, мку, м. Обломокъ. Ум. Зло́мочок. Шаблю поламали недавно та поробили ножі, а один зломочок товщенький такий брали на весілля. О. 1862. V. 87. Се мабуть невеличкий зломочок якогось давнього широкого оповідання. О. 1862. V. 91.
Зломча́, ча́ти, с. Пт. Крапивникъ, Troglodytes parvulus. Вх. Лем. 420.
Зло́пати, паю, єш, гл. Сожрать.
Злопоті́ти, почу́, ти́ш, гл. Захлопать. П'ють голуби зімню воду. Напилися та й злетіли, крилоньками злопотіли. Гол. I. 265.
Злорі́ка, ки, гл. Злословящій. К. ПС. 50. Блажен… хто стежку грішників минає, серед злоріків не сідає. К. Псал. 1.
Злорі́чити, чу, чиш, гл. Злословить, говорить дурное. Ти устами знай злорічиш. К. Псал. 119.
Злоро́б, ба, м. Злодѣй. Встрѣчено только у Кулиша. К. ЦН. 318.
Злосли́вий, а, е. = Злісливий. Герод злосливий. Kolb. I. 90.
Злосли́вість, вости, ж. Злость, злоба, злобность.
Злосли́во, нар. Зло, злобно, злостно. На мя злосливе чом поглядаєш? Гол. I. 362.
