Балакли́вий, а, е. Разговорчивый, говорливый, словоохотливый. Чуб. I. 231. Веселий, ручий молодик, письменний, смілий, балакливий. Мкр. Г. 7. Панночка така весела, балаклива. МВ. (О. 1862. III. 48). Ум. Балакливе́нький. Така в вас балакливенька оця дівчина. Черниг. г.
Балаклі́й, лія́, м. Говорунъ, болтунъ. Черниг.
Балакня́, ні́, ж. Разговоры, болтовня. Це буде на два годи балакні. Біля корчми така балакня. Міус. окр.
Бала́куватий, а, е. = Балакливий. Вони обидва однаково балакуваті. Новомоск. у.
Балаку́н, на́, м. Говорунъ, болтунъ. К. Дз. 96.
Балаку́чий, а, е. = Балакливий. Там така приязна та балакуча жінка. Кобел. у. Аби були слухачі, а наш Круглий оповідач дуже балакучий. Ком. II. 68.
Бала́м! бала́м! меж. Подражаніе ударамъ колокола. Шейк.
Бала́мкати, каю, єш, гл. Протяжно звонить въ одинъ колоколъ. Шейк.
Баламу́т, та, м. 1) Возмутитель, нарушитель душевнаго покоя, обольститель. Чуб. V. 398. Баламуте всього світа, баламутиш мої літа: як приїдеш, мене любиш; як поїдеш, то й забудеш. Нп. 2) Знахарь. Чуб. III. 193. 3) Рыба: макрель, Scombres scombrus. Черном. Вх. Пч. II. 21.
Баламу́та, ти. 1) м. = Баламут 1. Шейк. 2) ж. Затрудненіе, замѣшательство. Угор.
Баламу́тити, чу, тиш, гл. 1) Мутить, возмущать, то же, что и каламутити. 2) Смущать, нарушать покой. Чуб. V. 106. Нишпорить усюди по Вкраїні да баламутить голови поспольству. К. ЧР. 107.
Баламу́тка, ки, ж. 1) Нарушительница покоя, обольстительница. Чуб. V. 405. Масляниця баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко. Ном. № 526. 2) Неурядица, нестроеніе; споръ. Ні, за ту землю баламутки не було. Черниг. 3) Водка, въ которой вымоченъ табакъ. Желех.
Баламу́тний, а, е. 1) Мутный, нечистый (о жидкостяхъ), то же, что и каламутний. 2) Непокойный, тревожащій.
Баламу́тно, нар. 1) Тревожно, неспокойно. 2) Несправедливо. Декуди говорять: скривився, як середа на п'ятницю, — але то вже баламутно, бо середа не має чого кривитися на п'ятницю, бо обі однаково пісні. ЕЗ. V. 209.
Баламу́тство, ва, с. Возмущеніе, смущеніе; обманъ. Їх обман, їх криту золотом і баламутством правду. К. ДЗ. 37.
Бала́н, на́, м. Бѣлый волъ. КС. 1898. VII. 41.
Бала́нда́, ди́, об. 1) Медлительный, неповоротливый, неловкій человѣкъ. Желех. 2) Вздорный болтунъ. Желех.
Бала́ндати, даю, єш, гл. Качать туда и сюда. Желех.
Баланді́ти, джу, диш, гл. Болтать, говорить пустяки. Желех.
Балахрестити, щу, стиш, гл. Шалить, шутить, балагурить. Угор.
Бала́чка, ки, ж. Разговоръ, бесѣда; болтовня.
Балбе́ра и балби́ра, ри, ж. Родъ рыболовнаго снаряда: рядъ крючковъ на веревкѣ, съ поплавками. Черном.
Балбе́рка, ки, ж. Поплавокъ въ рыболовныхъ сѣтяхъ. Ум. Балберочка. Черном.
Балбе́рний и балбе́рочний, а, е. Употребл. въ выраж.: балберна или балберочна снасть = балбера. Черном.
Балбе́рочка, ки, ж. Ум. отъ балберка.
Балбе́рочний. См. балберний. Черном.
Балда́, ди́, ж. 1) Большой топоръ. Вх. Зн. 1. 2) Неуклюжая, неповоротливая женщина. Ном. № 13951. 3) Въ загадкѣ: далда-балда — свинья.
Ба́леґа, ґи, ж. = Белеґа. Вх. Зн. 2.
Ба́лець, льця, м. 1) Головное покрыволо, головной платокъ женщины (во время свадебнаго обряда?) Желех. Балець, матінко, балець, на сім мір та й на палець; що буде завивати, то буде споминати: „то невісточка дала, бодай щастє мала. Гол. IV. 321. 2) Родъ свадебнаго хлѣба. Гол. IV. 369, 395.
Ба́ли, лів, м. мн. Разговоры, розсказни. Тільки і балів на селі, що про мене безщасну. О. 1862. VII. 42. Росклався з своїми балами — і до вечора тебе не переслухаєш. Полт. Всі ж не з балами стояли, всі були по ділу тут. Котл. Од. 490. Це вже ба́ли! Дудки! Це вже бали, щоб я йому дала. Харьк. у. Ні, це вже бали! Грин. I. 240.
Бали́к, (ка́?), м. Балыкъ. МУЕ. I. 48. (Добруджа).
Ба́лище, ща, с. Степной оврагъ, узкая и длинная долина. По тих степах, по
