Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/730

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ренка, — вони й зцілились. Рудч. Ск. I. 128. 2) Исцѣляться, исцѣлиться. Почула вона в тілі, що зцілилась від недуги. Єв. Мр. V. 29.

Зці́пити. См. Зціплювати.

Зці́піти, пію, єш, гл. Оцѣпенѣть, одеревенѣть. Зціп мов пень. Млак. 84.

Зці́плювати, плюю, єш, сов. в. зці́пити, плю, пиш, гл. — зу́би, ру́ку. Стискивать, стиснуть, сжимать, сжать.

Зцу́пити. См. Зцуплювати.

Зцу́плювати, плюю, єш, сов. в. зцу́пити, плю, пиш, гл. Стаскивать, стащить, стянуть. Зцупити з печі. Г. Арт. (О. 1861. III. 111).

Зцура́тися, ра́юся, єшся, гл. = Відцуратися. Зцуралась роду як чуми. Мкр. Г. 46.

Зцяцькува́ти, ку́ю, єш, гл. Украсить, напр. украсить орнаментировкой. Лушні мережані, колеса штучно повиточувані, ярма зцяцьковані, як на відданню у дівки сорочка. Г. Барв. 137.

Зча́лити, лю, лиш, гл. Соединить, связать. Харьк. у.

Зчарува́ти, ру́ю, єш, гл. Околдовать. Треба брата зчарувати. Гол. I. 207. Вона ж мене зчарувала. Рудан. I. 18.

Зча́ста, нар. Часто. Щоб ти в мене, донько, зчаста не бувала. Гол. I. 195.

Зчеза́ти, за́ю, єш, сов. в. зче́знути, ну, неш, гл. Исчезать, исчезнуть. Марко повернув у гущиню і зчез за кущами. Стор. МПр. 125.

Зчепи́ти, ся. См. Зчіплювати, ся.

Зчепури́ти, рю́, ри́ш, гл. Убрать красиво, украсить. Обмазали хату, зчепурили так, як молоду. Г. Барв. 249.

Зчервоні́ти, ні́ю, єш, гл. Покраснѣть. Що слово Улита промовить, так і зчервоніє. Г. Барв. 217. Як літнім ранком зчервоніють хмари над сонечком, що весело встає. К. Дз. 214.

Зчеса́ти. См. Зчісувати.

Зчини́ти, ся. См. Зчиняти, ся.

Зчиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. зчини́ти, ню́, ниш, гл. Дѣлать, сдѣлать, производить, произвести, совершать, совершить. Всіх козаків поїла, кормила, по Івасю Вдовиченку похорон і весілля зчинила. Мет. 424. — бу́чу. Поднять шумъ.

Зчиня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. зчини́тися, ню́ся, нишся, гл. Происходить, произойти, совершиться, подняться.

Зчи́стити. См. Зчищати.

Зчи́сток, тка, м. Послѣдъ у родившей коровы. Як корова отелиться, озьми зчисток, закопай. Мнж. 156.

Зчища́ти, ща́ю, єш, сов. в. зчи́стити, зчи́щу, стиш, гл. Счищать, счистить.

Зчі́плювати, люю, єш, сов. в. зчепи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Сцѣплять, сцѣпить. 2) — ру́ку з руко́ю. Взяться за руки. Ручку з ручкою зчепивши, йшли із церкви молодії. Мкр. Н. 37.

Зчі́плюватися, лююся, єшся, сов. в. зчепи́тися, плю́ся, пишся, гл. Сцѣпляться, сцѣпиться.

Зчі́сувати, сую, єш, сов. в. зчеса́ти, зчешу́, шеш, гл. 1) Расчесывать, расчесать. Іди, сину, додомоньку, змию, зчешу тобі головоньку. Чуб. V. 937. 2) Срубить. Нема вже шаблі, що не одну татарську голову зчесала. Стор. I. 15.

Зчорні́ти, ні́ю, єш, гл. Почернѣть. Зчорнів я, змарнів я, по полю ходячи. Гол. I. 247.

Зчо́хом, нар. Съ избыткомъ.

Зчудува́тися, ду́юся, єшся, гл. Удивиться.

Зшива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зши́ти, зши́ю, зши́єш, гл. Сшивать, сшить. Зшивали лантухи на сухарі. Стор. МПр. 126.

Зши́лити, лю, лиш, гл. — гу́би. Выпятить, сжавъ въ одну точку. Та ще й губи зшилить, кепкувать би то, бридкий, з старої людини. Сим.

Зши́ти. См. Зшивати.

Зши́ток, тку, м. Тетрадь. Желех.

Зшпо́ртати, таю, єш, гл. Смастерить, сдѣлать. „А ну лишень“, каже, „свої линтварі, або там сукно“ (він і кравецьке діло вмів) і зшпорта (свитину або кожух). Сим. 199.

Зшука́ти. См. Зшукувати.

Зшука́тися, ка́юся, єшся, гл. Хватиться, начать искать. Зшукалася сьогодні заполочі — нема, а знаю добре, що була. Харьк.

Зшу́кувати, кую, єш, сов. в. зшука́ти, ка́ю, єш, гл. Отыскивать, отыскать предметы, находящіеся въ разныхъ мѣстахъ. Аф. 463. Зшукую овець, що пастухи порозгублювали.

Зшумати, маю, єш и зшумува́ти, му́ю, єш, гл. Собрать пѣну при кипѣніи. Вх. Зн. 22.

Зюбрій и зябрій, рія, м. Раст. = Жабрій. Вх. Пч. I. 10. Шух. I. 21.

Зю́зник, ка, м. Раст. Lycopus europaeus L. ЗЮЗО. I. 127.

Зю́зя, зі, ж. 1) Дѣтск.: букашка в вообще все крошечное. О. 1861. VIII. 8. 2) ? Змерз, як зюзя. П'яний, як зюзя.