щій, истый, заправскій. Зараз мого чоловіка приручили дядькові, москалеві істньому. МВ. (О. 1862. III. 72).
Істні́сінький, а, е. и існі́сінький, а, е. 1) Дѣйствительный, дѣйствительно настоящій. Чи то ж сподівався чоловік оттакої зневаги? Він може з існісінької щирости обернувсь до людей… а тут йому ще й халепа. О. 1862. IX. 66. 2) Точь въ точь такой.
Істні́сінько и існі́сінько, нар. Точнехонько.
Їстове́ць, вця́, м. Болѣзненный аппетитъ. Се в його їстовець. Ном. № 12224.
Їстовни́й, а́, е́. 1) Съѣдобный. Жінки всього їстовного назносили. Г. Барв. 532. 2) Сытный, питательный. Який ваш хліб їстовний.
Їсто́вність, ности, ж. 1) Съѣдобность. 2) Сытность, питательность. А що воно (сіно) до їстовности, — то Боже мій!
Їстоньки, гл. Ум. отъ ї́сти. Твої дітоньки плачуть, їстоньки хочуть. Ном. № 337. Йому ненечка їстоньки носить. Чуб. III. 389.
Істо́та, ти, ж. Существо. К. Іов. 54, 73. Зроду-віку не чули, щоб кого обмовила, чи осудила; така вже люб'яча істота була. МВ. І. 2) Натура. Панську 'стоту не переробиш. МВ. I. 99.
Істо́тне, нар. Дѣйствительно; точь-въ-точь. Я не зрікаюсь: коні істотне були в шкоді. Могил. у.
Істо́тний, а, е. Дѣйствительный, настоящій, точь-въ-точь. На обличча істотний Степан, але не він. НВолын. у.
Істо́рик, ка, м. Историкъ. К. Гр. Кв. I. Ім'я своє потомкам на погорду, історикам на ганьбу не подаймо. К. ЦН. 262.
Істори́чний, а, е, історичній, я, є. Историческій. Велика історична робота. О. 1861. I. 319. Книги історичні. К. Гр. Кв. XIII. Хто ж із них прозирнув глибше в історичню правду? К. ХП. 40.
Істори́чно, нар. Исторически.
Істо́рія, рії, ж. Исторія. К. Гр. Кв. III. Шевч. 214.
Ї́сточки, гл. = Ї́стоньки. Божая Мати їсточки носить. Kolb. I. 99. Носила їсточки і пить. Мкр. Г. 21.
Ісх… См. Сх…
Італі́йський, а, е. Италіанскій. Левиц. Пов. 124.
Іта́лія, лії, ж. Италія. Федьк. I. 55.
Іти́, іду́, іде́ш, гл. Идти. Ідемо містом. МВ. II. 22. Ось іди, сядь коло мене. МВ. II. 24. Іди слідом за мною. Єв. Мр. II. 14.
Іти́ся, іде́ться, гл. безл. 1) Везти, удаваться. Йдеться, то й на скіпку прядеться. Ном. № 1668. На добро́ йде́ться. Идетъ къ добру. Ном. № 1692. 2) Клониться, идти. Скажіть мені, до чого це йдеться. Мир. ХРВ. 86. Студенти… постерегли до чого воно йдеться. Левиц. Пов. 39. Йшлося вже до осени. Мир. ХРВ. 140.
Їх, мѣст. Ихъ, имъ принадлежащій. Коли б мене покинули ледачі, щоб я їх кривд, змагання їх не бачив. К. Іов. 37.
Їхави́ця, ці, ж. Ѣзда. Ум. Їхави́чка. Де під'їхать, де пішки, — хоч би погана їхавичка. Черном.
Їхати, ї́ду, деш, гл. Ѣхать. Хто їде, той не йде, хто робить, — не гуляє. Посл. Сивим конем їде. Їхав верхи пан хорунжий. Стор. МПр. 112. Така зіма, що не знаєш, чи возом, чи саньми їхати. Спершу машиною їхати, а далі вже кіньми до села. Морем три дні їхали.
Ї́хатоньки, гл. Ум. отъ ї́хати. Марисини три брати коники сідлают, гдесь їхатойки мают. Нп.
Їхній, я, є. = Їх. Стає їм (звірам) їхнього розуму тільки на те, щоб вимостити гарне кубельце. Дещо. Перейшов у їхню віру. Мнж. 122.
Іще, нар. = Ще. Може Господь милосердний не все лихо роздасть, іще останеться. Ном. № 2011.
