Кипу́чий, а, е. Кипучій. Нащо мені жити на світі! крикнув Карпо і скочив у білу кипучу хвилю. Левиц. Пов. 352.
Кип'я́ч, чу́, м. Кипятокъ. Лохв. у. Слов. Д. Эварн.
Кип'я́чий, а, е. Кипящій. Кланяється дяволу! Він тебе кип'ячою смолою напоїть. Шевч. 294. Потім ставлять тепломір у кип'ячу воду, то живе срібло піднімається вгору. Дещо.
Кирга́н, на́, м. Большой, изъ камыша, съ трубой, шалашъ, въ которомъ живетъ и хранитъ свои снаряды артель рыболововъ на Днѣстрѣ. Одесск. у.
Кирд, да, м. Стадо овецъ. Ум. Ки́рдик.
Ки́рдик, ка, м. Ум. отъ Ки́рд. 1) Небольшая часть овечьяго стада. Мнж. 184. 2) Стадо котныхъ овецъ. Мнж. 184.
Кире́я, ре́ї, ж. Плащъ, длинная суконная верхняя одежда; большая свита съ капюшономъ. Чуб. VII. 421. Козацьке панство похожає в киреях чорних, як один. Шевч. 152. І шабля й булава з бунчуками, і горностаєва кирея поляжуть колись поруч із мертвими кістками. К. ЧР. 101.
Кири́нити, ню, ниш, гл. 1) Вскапывать, взрывать. Желех. 2) Приводить въ безпорядокъ. 3) Пачкать, марать. Желех.
Кири́нний, а, е. Грязный, испачканный. Желех.
Кири́нник, ка, м. 1) Безпорядочный человѣкъ. Желех. 2) Пачкунъ, маральщикъ. Желех.
Кири́нниця, ці, ж. 1) Пачкунья, маральщица. Желех. 2) Помойная лохань. Желех. У гуцуловъ употребляется какъ ругательное слово относительно женщинъ. Шух. I. 34.
Кири́ння, ня, с. 1) Безпорядочно набросанная куча, груда. Желех. 2) Пачканье, маранье. Желех.
Кири́ня, ні, ж. Прозваніе водки. Желех.
Ки́ркати, каю, єш, одн. в. ки́ркнути, кну, неш, гл. Рѣзко пронзительно кричать, крикнуть (о курицѣ). Желех. Пипоть у курей після ячменю робиться, — вони тоді киркають. Грин. I. 253.
Кир-кита́йка, ки, ж. Родъ ткани. Один на собі дорогий каптан має, та з під того кир-китайку видирає. КС. 1882. XII. 501.
Кирни́ця, ці, ж. = Криниця. У лузі при кирниці, при студеной водиці. Гол. Ум. Кирни́ченька, кирни́чка.
Кирни́чний, а, е. = Криничний.
Кирома́н, ну, м. Раст. Stalice latifolia Lm. ЗЮЗО. I. 137.
Ки́рпа, пи, ж. 1) Вздернутый носъ. Лічить Енея приступає, очками кирпу осідлав. Котл. Ен. VI. 72. Ки́рпу гну́ти. Задирать носъ. А як закуштує школи, вже й одвертає пику, вже й кирпу гне. Левиц. I. 277. Стара не страшна, так молода кирпу гне. Котл. НП. 353. 2) = Кирпатий. Ум. Ки́рпонька. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Кирпа́тий, а, е. Курносый. Перехрести ніс, щоб великій ріс, а то кирпатий. Ном. № 5447. Ум. Кирпа́тенький. Моя (дівчина) он бач русява, що трошки кирпатенька. Кв. I. 15.
Кирпи́ч, чу, м. Плиты навозу для топки въ печахъ. Харьк. г. Екатериносл. г.
Кирпичи́на, ни, ж. Плитка кирпичу́. Ум. Кирпичи́нка.
Кирполо́ї, їв, м. мн. Деревянныя вилы съ тремя зубьями. Херс.
Ки́рпонька, ки, ж. Ум. отъ ки́рпа.
Кирр! меж. Выражаетъ пронзительный крикъ испуганной курицы. На сідало тихе́ чиясь рука жорстка сягає помацьки і курицю хапає… „Кирр! кирр! кудах!“. К. Дз. 145.
Ки́ршава, ви, ж. Волоса? Ну, в нас і батько: тілько проти них що небудь скажи, так зараз за киршаву й ловлять. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Кис, кис!, меж. Уськанье собакъ. Джий! кис, кис! джий! Уджга, рябко! уджга! — цькував дід. Левиц. Пов. 227.
Киса́, си́, ж. 1) Мѣшокъ, кошелекъ, мошна. В кого віл та коса, в того й грошей киса. Ном. № 10207. За кису світ увесь не мирить. Г. Барв. 448. 2) Веревочный мѣшокъ. Чуб. VI. 403.
Кисе́лик, ку, м. Ум. отъ кисі́ль.
Кисели́ця, ці, ж. Родъ киселя, варимаго изъ сливъ и кукурузныхъ крупъ (Шух. I. 143) или изъ муки кукурузной, гречневой или ржаной. (Kolb. I. 54), ячменной или овсяной. Желех.
Кисели́чник, ка, м. Сосудъ, въ которомъ приготовляется кисели́ця. Желех.
Кисе́т, та, м. Кисетъ. Плели з ниток якісь кисети на тютюн. Левиц. I. 506.
Кисети́на, ни, ж. = Кисет. Кладе чапко гроші в кисетину. О. 1861. XI. Кух. 23.
Киси́рь, ря́, м. Овцы съ новонарожденными ягнятами. О 1862. V. Кух. 38.
Кисі́ль, лю́, м. Кисель. Добрі зуби, що й кисіль їдять. Ном. № 2048. Правда
