віз кластись. Чуб. I. 294. 2) Ложиться. Ще дівчина спатоньки не клалась, козакова пшениченька зжалась. Мет. 28. 3) Готовиться, собираться. Дощик сьогодня клався, клався, та й не зірвався. Чуб. I. 301. Кладеться на годину. Зміев. у. Се мені дорога кладеться. Ном. № 11358. Як на добро кладеться, то й на скіпку прядеться. Ном. 4) — за ко́го. Выдавать себя за кого. Ти кладешся за доктора. Вх. Зн. 25.
Клата́ти, та́ю, єш, гл. Шелестѣть, стучать. При тім боці, при толоці, там смерека клата. Гол. IV. 502. См. Калатати.
Клац! меж. Шелкъ! (зубами) А пакінь клац її зубами. Рудч. Ск. II. 12.
Кла́цання, ня, с. Щелканье зубами.
Кла́цати, цаю, єш, гл. Щелкать зубами. Зубами клацав мов би пес. Котл. Ен. VI. 59. Так те дерево й оступили, так зубами й клацають. Рудч. Ск.
Кле, пред. Возлѣ. Жив колись кле Чепелихи відьми.
Клеба́н, на, м. = Клебаня. Угор.
Клебани́на, ни, ж. = Клебаня. Ум. Клебани́нка. Загубив я клебанинку та й дарабчик свічки. Гол. IV. 498.
Клеба́нка, ки, ж. = Клебаня.
Клеба́ня, ні, ж. 1) Шляпа. Угор. Желех. 2) = Клепаня. Желех.
Клева́к, ка, м. 1) Кирка для разбиванія глины. Радом. у. 2) Клыкъ (свиньи). Вх. Пч. I. 14.
Клевета́тися, вечу́ся, чешся, гл. Болтать, много говорить; спорить. Та з нуди — що́ робити? Давай людей морочить, щоб опісля того цілу неділю об тім тілько й клеветаться. О. 1862. IV. 87.
Клевету́ха, хи, ж. Болтливая или сварливая женщина? Молодая жена говоритъ мужу: Я тобі, милий, миленька і голубонька сивенька, а твому батеньку — медведиця, а твоїй матері похмурниця… твоїм братам — клеветуха. Чуб. III. 211, 212.
Кле́вець, вця, м. 1) Молотокъ. Доле, доле, ліпше сповить, чи клевцем убити, як так коротать. Федьк. Цигане в лузі в два клевці ковали. Федьк. Поэз. I. 18. 2) Молоточекъ для клепанія косъ. Мнж. 182. Шух. I. 169. Kolb. I. 64. Ум. Кле́вчик.
Клевцур, ра, м. Неуклюжій и неповоротливый человѣкъ большаго роста. Чуб. VII. 575.
Кле́вчик, ка, м. Ум. отъ клевець.
Клевчи́ха, хи, ж. Названіе коровы. Kolb. I. 65.
Клезну́ти, ну́, не́ш, гл. Ударить по лицу. Инший паном уродивсь, паном охрестивсь, паном і зріс, а далебі і мужика клезнуть не вміє. О. 1861. III. Гул.-Арт. 99.
Кле́їти, кле́ю, клеїш, гл. Клеить.
Клей, кле́ю, м. Клей, клейстеръ, все клейкое.
Клейгов! меж. Восклицаніе гуцульскихъ древосѣковъ: берегись! Шух. I. 179. См. Кінатов.
Клейни́ти, ню́, ни́ш, гл. Клеймить, налагать клеймо, тавро. Клейнити вівці. Щепи у мене клейнеті, — от я й пізнав, хто вкрав у мене п'ять щеп. Волч. у.
Кле́йно́, на́, с. Клеймо, тавро на животныхъ. Черк. у. Мнж. 182.
Клейно́д, да, м. 1) Драгоцѣнность. 2) Атрибуты власти, регаліи. Не на теє, миле браття, я Січ руйнувала, ой щоб я вам ваші землі, клейноди вертала. ЗОЮР. I. 322. Возьміть мої отаманські клейноди, панове, та однесіть москалеві. Шевч. 573.
Клейно́дець, дця, м. Слово встрѣчено только одинъ разъ въ стихотворныхъ переложеніяхъ народныхъ повѣрій, сдѣланныхъ А. Корсуномъ и значитъ, повидимому: торговецъ драгоцѣнностями, ювелиръ. Польські клейнодці сиділи… купці заміжненькі із крамом багатим; перстні золотії, жемчужні сережки вони продавали. Сніп. 215.
Кле́йтух, ха, м. Пыжъ. Харьк. г.
Кле́кавка, ки, ж. Насѣк. Acridium stridulum. Вх. Пч. I. 5.
Клека́цка, ки, ж. Крыжовникъ. Вх. Лем. 425.
Кле́кіт, коту, м. 1) Шумъ, гамъ. Вони всі говорили разом, та так голосно, що од того клекоту не було чути ні одного слова. Левиц. Пов. 110. Ішов мимо шинку, слухаю — клекіт, і собі зайшов — коли там лайка така!.. Верхнеднѣпров. у. 2) Крикъ орла.
Клекота́ти, кочу́, чеш, гл. Кричать (объ орлахъ). Не орли чорнокрильці клекочуть і під небесами літають. Мет.
Клекоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. 1) Клокотать, бурлить, шумѣть. Смола там в пеклі клекотіла. Котл. Ен. III. 74. Перед їми море миле гомонить і клекотить. Шевч. 62. Оце дудлить, аж у горлі клекотить. Ном. № 14127. 2) Квакать шумно (о лягушкѣ). Жаби клекотять. Чуб. I. 65.
Клект, ту, м. = Клекіт. Клект орлячий з під хмар чути. Ном. № 999.
