Вхопив гроші у його з рук та й заховав. Давай вони його кландать, щоб оддав. Новомоск. у.
Кла́нцати, цаю, єш, гл. = Клацати. Желех.
Кланца́тий, а, е. Зубастый. Желех.
Кла́нці, ців, м. мн. Клыки звѣрей и зубы. Вх. Зн. 25.
Клань, ня, м. и кла́ня, ні, ж. Полкопны, 30 сноповъ. А на тих ланах пшениця в кланях, в кланях, не в кланях, в сто оборогах. Желех. Могил.-Под.
Кла́няння, ня, с. Поклоны. Ум. Кла́няненько. Останнє кланяненько, навіки мешканенько. О. 1862. IV. 36.
Кла́нятися, няюся, єшся, гл. 1) Кланяться. Инший в ноги кланяється, а за п'яти кусає. Ном. № 3047 Кланяюсь, прошу: не оставте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. МВ. 2) Покланяться. І ми ся тобі кланяєм, ім'я твоє узиваєм. Гол. 3) Привѣтствовать. Кланяюсь їм низьким поклоном, приятним словом. Мил. 221.
Клап, па, м. 1) Родъ зубца въ одеждѣ. Гол. Од. 22. 2) = Капель. Гол. Од. 69. 3) мн. Объ ушахъ свиньи. Ум. Кла́поньки. Прийшла свиня до коня та й каже: „Ось бо й я румак!“. А кінь одказав: „І ніженьки коротенькі, і ушеньки клапоньки, і сама як свиня“. Ном. № 7931.
Кла́пан, на, м. 1) Клапанъ. Внизу дудочки прироблюються два клапани, котрі одкриваються і зачиняються. Ком. I. 70. 2) = Клап 1. Гол. Од. 22.
Клапа́ня, ні, ж. = Клепаня. Kolb. I. 41, 48.
Кла́пати, паю, єш, гл. Болтать. Желех.
Клапа́тий, а, е. Неуклюжій, большой. Бо ми його не раз вчили то лихо клапате. Федьк. II. 58.
Клапа́ч, ча́, м. 1) Прозвище собаки (съ большими ушами?). Вх. Зн. 25. 2) Болтунъ. Желех. 3) Родъ кривого ножа. Вх. Уг. 244. Ум. Клапа́чик.
Клапа́чка, ки, ж. 1) Родъ трещетки, стукалки. Клапачки робит з ялового дерева і ними клапкат. Вх. Лем. 424.
Кла́пкати, каю, єш, гл. Стучать. Клапкат в двері. Вх. Уг. 224.
Кла́поть, птя, м. 1) Клочекъ, кусокъ (кожи, ткани, бумаги). Ото клаптів скільки позоставалось! 2) мн. Кла́пті. Обшлага на рукавахъ опанчі́. Гол. Од. 18. Ум. Кла́птик.
Клапоу́хий, а, е. = Каплоухий. Клапоуху хоч родзинками годуй, а все буде клапоуха. Ном.
Кла́птик, ка, м. Ум. отъ кла́поть.
Кла́птош, ша, м. Складной ножъ. Порізав клаптошом. Вх. Лем. 425.
Клас, су, м. 1) Классъ въ учебномъ заведеніи. І Антосьо вже був у четвертім класі. Св. Л. 135. 2) Классная комната. Чого ти тут стоїш? — Учитель вигнали з класу, що не слухав. Харьк. г. Він увійшов у сіни і заглянув у клас. Левиц. Пов. 177. 3) Классъ (на желѣзной дорогѣ, пароходѣ). Поїдемо третім класом.
Кла́сик, ка, м. Классикъ.
Класи́чний, а, е. Классическій. Згадав класичні Афини й пишні береги Мореї. Левиц. Пов. 13.
Кла́сний, а, е. Классный. Левиц. Пов. 124.
Кла́сти, кладу́, де́ш, гл. 1) Класть. Як тя баба в купіль клала, на груди ті іскра впала. Рус. Дн. 2) Ставить. Виходят коло воріт і кладут столик маленький, а на столик хліб і чекают молодого. Грин. III. 517. Як уже проспівают, — кладут вечеряти. Грин. III. 522. 3) Прикладывать. У руку бере (китайку), к серцю кладе, словами промовляє. Дума. 4) Раскладывать. Тяжкий огонь підо мною клали. Нп. 5) Вить (гнѣздо). Ой ремезе, ремезоньку, не клади гнізда близько над Десною. Нп. 6) Убивать. Ой як зачав ляшків-панків як снопики класти. 7) — ва́риво. Солить на зиму капусту, бураки, огурцы. Батько старий, ні матері, ні сестри нема, сами собі й обідати варять, хліб печуть, вариво кладуть. Г. Барв. 87. 8) — ко́пу́. Копнить. 9) — межу́. Проводить межу. Мнж. 26. 10) — ни́тку. Забрасывать неводъ. Вас. 189. 11) — приса́ди. Прививать прищепы. Шух. I. 110. 12) — ски́рту. Метать скирду, стогъ. 13) — ха́ту. Строить избу, домъ. Шух. I. 145. 14) — честь на собі́. Изъ уваженія къ себѣ самому не дѣлать. Давно я потоптав би сю ледарь, та тілько честь на собі кладу. К. ЧР. 106. 15) — до мі́ри. Мѣрять. Пригнали мя у Яблонів, кладуть мя до міри, там же й забігали молоді жовніри. Нп. 16) — у го́лову. Догадываться, думать, ожидать. Чуб. I. 273. Бідна наша ненька і в голову собі не клала, щоб між нами стався такий великий гріх. Стор. МПр. 34. Лягли і в голову не клали, що вже їм завтра не вставать. Шевч.
Кла́стися, ду́ся, де́шся, гл. 1) Быть положеннымъ, класться. Умірать, — не на