долинами поміж двома горбами та кітловиною. Шух. I. 211.
Кітля́р, ра́, м. Мѣдникъ. Котл. Ен. (Слов.).
Кітля́рка, ки, ж. Жена мѣдника. Ум. Кітля́рочка. Моя мати не кітлярочка, я не кітлярчина дочка. Я кітлів не латала, щобим по грошу брала. О. 1862. IV. 18.
Кітля́рчин, а, е. Принадлежащій женѣ мѣдника. О. 1862. IV. 18. См. Кітлярка.
Кітни́й. Употребляется только въ жен. родѣ: кітна́. Барани валують вівці, від чого ті стають кітні. Шух. I. 210.
Кіто́к, тка́, м. Обмотанный веревочками жгутъ соломы, прибиваемый по краямъ дверей для защиты отъ холода. Мнж. 179.
Кі́тчий, а, е. = Кошечий. Вх. Уг. 244. Кі́тче молоко́. Раст. Молочай, Euphorbia. Вх. Уг. 244. Кі́тча сова́. Вх. Лем. 425.
Кіть-кіть! меж. Катится. І перекинулась клубочком, кіть-кіть з Олимпа як стріла. Котл. Ен. IV. 37.
Кі́тька, ки, ж. Игра состоящая въ катаніи яицъ. І в кітьки крашанками грались. Котл. Ен.
Кі́хоть, хтя, м. Коготь. Розгреба (курча) своїми кіхтями пісок на греблі. К. На неї уже давно чорти кіхті гострять.
Кіш, коша́, м. 1) Корзина большая стоячая для храненія муки или зерна. Ой пійду я до коша́, — муки ні пилини! Нп. У сінях стоїть кіш із борошном. Г. Барв. 435. 2) Корзина передвижная. Держу на голові три коші з хлібом. Опат. 64. 3) Садокъ для рыбы въ видѣ поставленной въ воду плетеной цилиндрической корзины. Чуб. VI. 107. Хоч риби нема — на́те вам кіш на рибу. Ном. № 4777, 4) Деревянный коробъ въ мельницѣ надъ жерновами, куда высыпается зерно. Меле гречку, на кіш посипає. Чуб. VI. 153. 5) Лагерь, стоянка. Гайдамаки повертілись попід частоколом та й вернулись до коша. А кошем вони стояли тогді цілі сутки у Великих курганів. ЗОЮР. I. 252. Козаки вночі утікали і на тихому Дунаї новим кошем стали. Шевч. 6) Запорожская Сѣчь. Низове товариство закликало мене до коша, бо я всі гірла, як свої п'ять пучок, знаю. К. ЧР. 23. Да́ти від коша́. Прогнать, отразить. Оста́ться на кошу́. Сѣсть какъ ракъ на мели.
Кіша́стий, а, е. Пѣгій, двуцвѣтный. Боцан кішастий. Вх. Уг. 244.
Кі́шка, ки, ж. 1) Кошка. 2) Небольшой якорь. Левиц. ПЙО. I. 3) Сіра кішка. Родъ дѣтской игры. Ив. 47.
Кішка́рь, ря́, м. Названіе одного изъ играющихъ у пла́за. Ив. 19.
Кішни́ця, ці, ж. Сѣнокосное мѣсто въ полони́нах, огороженное; тамъ складывается сѣно въ стоги и тамъ-же находится лѣтнее жилище для приходящихъ туда рабочихъ, съ сараями для овецъ. Шух. I. 168, 189.
Кія́вкати, каю, єш и кіявча́ти, чу, чиш, гл. Кричать (о галкахъ). Кавки кіявкают або кіявчат. Вх. Уг. 244.
Кла, м. мн. = Ікла. См. Ікол. Желех.
Клад, ду, м. Кла́ду да́ти. Поколотить, побить. Він старших не займає, бо вони йому доброго кладу дадуть. Радомысл.
Кладі́жка, ки, ж. Укладываніе.
Кладі́й, дія́, м. = Кладільник. Кладієві найважче, бо той скидав снопи, той пхав, а я один. Канев. у.
Кладі́льник, ка, м. Укладывающій снопы въ скирды. Ум. Кладі́льничок. Зберемо женці — дівки-панянки, а носільнички — хлопці-молодці, а кладільнички — середні люде. Гол. II. 17.
Кла́дка, ки, ж. Мостокъ, мостки. Ой у степу річка, через річку кладка. Макс. То було люблять прати на самій бистрині, положивши кладку з каміня на камінь. Куліш. Ум. Кла́дочка. Край гребельки млиночок, край млиночка кладочки. Чуб.
Кладня́, ні́, ж. Копна хлѣба на полѣ въ 15—20 сноповъ. Шух, I. 166.
Кла́довисько, ка, с. = Кладовище. О. 1861. XI. Свидн. 41.
Кла́довище, ща, с. Кладбище. На шлях дивлюся та на поле, та на ворону на хресті, на кладовищі. Шевч. Опівночі дивиться — йде з кладовища гурба мерців. ЗОЮР. II. 43.
Кла́дочка, ки, ж. Ум. отъ кла́дка.
Кладь, ді, ж. Кла́ді да́ти = Кладу дати. Ну, наші парубки дали йому такої кладі, що не скоро вичухається. Харьк. у.
Клак, ка, м. 1) = Клоччя. Хунта клаків не варт. Ном. Клаки йдуть на підкання в ряднах. НВолын. у. Ніякий дружбонька, ніякий, — має квіточку з клаків. О. 1862. IV. 17. 2) Клыкъ (свиной). Вх. Лем. 425.
Кла́мцати, цаю, єш, гл. = Кла́цати. Між двома дубами кламцає баба зубами. Ном., стр. 300, № 360.
Кла́ндати, даю, єш, гл. Упрашивать.
