merula. Желех. Кіс гривка́стий. Дроздъ ошейниковый, Turdus torquatus. Вх. Лем. 424.
Кі́ска, ки, ж. Ум. отъ коса́. 1) Употребляется какъ уменьшительное въ указанныхъ при словѣ коса́ значеніяхъ, преимущ. 1 и 2. Дівки гуляють, кісками мають. Грин. III. 85. 2) Ножъ изъ куска косы; употребляется какъ обыкновенный ножъ, а иногда служить и вмѣсто бритвы. Пороблю було кіскою колеса млинові і п'ятірні, точнісінько, як у млині. Левиц. I. 102. 3) Родъ огорожи изъ хворосту. О. 1861. XI. Свидн. 63. О. 1862. V. Кух. 38. 4) Въ гуцульскихъ хатахъ вѣшаютъ, въ видѣ украшенія подъ образами соединенные попарно початки кукурузы, для чего покрывающіе ихъ листья сплетаются въ кі́ску. Шух. I. 100. 5) Родъ вышивки. Шух. I. 157, 158.
Кісни́й, а́, е́. = Тісний. Кіснії улиці, кіснії, — їхали бояре пишнії. Грин. III. 534.
Кісни́к, ка́, м. 1) Косоплетка; лента, вплетенная въ косу. Чуб. VII. 422. Захотіла гиря нових кісників. Ном. А чому ти й досі ніколи не вплетеш кісники оті, що тітка привезла? Шевч. 494. 2) Торговецъ косами для косьбы, разъѣзжающій по селамъ. Константиногр. у. Ум. Кісничо́к. Бач, чого гирі забажалось — кісничків! Ном. № 5343.
Кісни́ця, ці, ж. Родъ рыбы. Кісниця — широкий писк, пера червені, пляската. Вх. Уг. 244.
Кісничо́к, чка́, м. Ум. отъ кісни́к.
Кі́сно, нар. = Тісно. Та його́ ще не кі́сно тре́ба. Да его еще не безотлагательно, не очень нужно. Зміев. у.
Кісно́та, ти, ж. = Тіснота. На пороні й ломка зробиться через те, що кіснота. Каневск. у.
Кі́сонька и кі́сочка, ки, ж. Ум. отъ коса́.
Кісся́, ся́, с. Рукоятка у косы, косовище. Шух. I. 169.
Кі́стка, ки, ж. Кость. Чорток, чорток, не полічи моїх кісток. Ном. № 275. Кістки у могилі, сам в Господа Бога. Рк. Макс. Кі́стка ме́ртва. Болѣзнь, наростъ на тѣлѣ. Чуб. III. 15.
Кістля́вий, а, е. Костлявый. Хто тілько кістлявим пальцем проштрикує у носі ямки, замість табаки. Кв. I. 243. На кістлявих її плечіх сіріє сорочка. Мир. Пов. I. 121.
Кістня́к, ка́, м. = Кістяк 1. Возила, возила (коняка), а тепер кістняк тліє.
Кі́сто, та, с. = Тісто. Знать мою матір, що хліб пекла, бо на воротях кісто. Ном. № 10793. Діжа з кістом. Мнж. 174.
Кі́сточка, ки, ж. Ум. отъ кі́стка. 1) Косточка (животнаго). Казав пан дяк, що гусей не їсть, а повна стеля кісточок. Ном. № 6893. 2) Анат. Лодыжка, Malleolus. З річки нашої куди влітку дівається вода, так що й горобцеві по кісточки перейти. Ком. I. 22. Там керви по кісточки. Гол. 3) Гнѣздо въ срединѣ яблока или груши для зеренъ. Черк. у.
Кістри́ця, ці, ж. = Костриця. Вас. 200.
Кістри́читися, чуся, чишся, гл. = Костричитися. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Кість, ко́сти, ж. 1) Кость. Кайдани-залізо ноги повривало, біле тіло козацьке-молодецьке коло жовтої кости пошмугляло. Дума. 2) Игральная кость. Програв чумак вози й воли в кости. Нп. Ум. Кі́стка, кі́сточка.
Кістя́к, ка́, м. 1) Скелетъ или часть его. Кістяки тлітимуть собі в домовині до страшного суду. Г. Барв. 460. Вирветься злющий з домовини та й задушить живу людину руками-кістяками. Г. Барв. 459. Кінську голову, костяк на порозі положить. ЗОЮР. II. 17. 2) Греческій орѣхъ. 3) Сѣрый рѣчной ракъ съ широкими клешнями. Браун. 32. См. Залізняк.
Кістяни́й, а́, е́. Костяной. Мишко, мишко! на тобі кістяні зуби, дай мені залізні. Ном. № 263.
Кіт, кота́, м. 1) Котъ. Є сало, та не для кота. К. ЧР. 92. 2) Кіт і ми́шка. Родъ дѣтской игры. Ив. 54. Ум. Ко́тик, ко́тичок, кото́к, кото́чок, коту́сь.
Кі́тва, ви, ж. Якорь. Ум. Кі́твиця.
Кі́твиця, ці, ж. 1) Ум. отъ кі́тва. 2) Доски, по которымъ скатываютъ возъ, чтобы поставить его на дуб при перевозкѣ на другую сторону рѣки. Чигир. у. См. Китвиця.
Кі́тка, ки, ж. Кошка. Рано пташка заспівала б, як би кітка не ззіла. Ном. № 1950. Не грай, кітко, з медвідем, бо тя здавить. Ном. № 1213.
Кі́тлик, ка, м. Горшокъ, въ которомъ варится кулешъ. См. Кулешінник. Шух. I. 96.
Кітлови́на, ни, ж. Котловина? Воли (в полонинах) пасуться низом жолобами-
