Кова́дло, ла, с. Наковальня. Вас. 148. Вліз між молот і ковадло. Ном. № 1817. Казав положити їх на ковадло і ну дути молотами. Чуб. I. 155.
Кова́лдо, да, с. Молотъ для передвиженія шпалъ. Борз. у.
Ковале́нко, ка, м. Сынъ кузнеца. Ой ніхто ж так не заграє, як той коваленко. Чуб. Иногда — просто кузнецъ. Ой де ж тії коваленки живуть, що хороші черевички кують? Чуб.
Ковале́нька, ки, ж. Маленькая наковальня для отбивки косъ, имѣющая видъ четырехугольной пирамиды, вершина которой обращена внизъ и вставлена въ деревянную подставку. Константиногр. у.
Кова́лик, ка, м. Ум. отъ кова́ль.
Ковали́сько, ка, м. Ув. отъ кова́ль. У коваля того був старий батько… От ковалисько посилає… по свого батька. Чуб. I. 155.
Ковали́ха, хи, ж. Жена кузнеца. Аби коваль та ковалиха, — а того буде лиха. Ном. № 5426.
Ковалі́в, ле́ва, ве. Принадлежащій кузнецу. Проїжджаючи мимо ковалеву хату, Шрам одрізнивсь. К. ЧР. 203. Ковале́ва горі́лка. Названіе водки, которую пьютъ на крестинахъ. Мил. 24. См. Кова́ль 3.
Ковалі́вна, ни, ж. Дочь кузнеца. Оце ж тобі, ковалівно,… опівночне обнімання. Нп.
Кова́ль, ля́, м. 1) Кузнецъ. У кузні коваль, забувши про залізо в горні, балакав з хуторянами про чорну раду. К. ЧР. Коваль коня кує, а жаба і собі ногу дає. Ном. № 2548. 2) Холо́дний кова́ль. Слесарь. Жінка старого холодного коваля. Стор. МПр. 155. 3) Названіе отца новорожденнаго (на крестинахъ). Мил. 24. 4) Названіе плохого въ ходу вола. КС. 1898. VII. 46. 5) Насѣк. щелкунъ, Elater. Вх. Пч. I. 6. 6) = Коваляк. Вх. Уг. 245. 7) Насѣк.: тараканъ. Вх. Уг. 245. 8) Кусокъ сала, даваемый лучшему гонщику берлинъ и плотовъ. Він добре жене — коваля дістане. Любечъ. Ум. Кова́лик, кова́льчик. Кова́лики в паністарі́й кую́ть. Страшно. Ном. № 13650.
Кова́льний, а, е. Для ковки употребляющійся (о молоткѣ). Вас. 148.
Кова́льня, ні, ж. Кузница. Левч. 63. КС. 1889. V.—VI, прилож. 75.
Кова́льство, ва, с. Кузнечество, кузнечное ремесло. Батько знов його вибив і оддав ковальства вчитись. Рудч. Ск.
Кова́льський, а, е. Кузнечный. Роздувсь, як ковальський міх. Ном. № 3377. Сопе, наче ковальський міх. Левиц. Пов. 346.
Кова́льчик, ка, м. 1) Ум. отъ кова́ль. 2) Птица: пищуха, Certhia familiaris. Вх. Лем. 480.
Ковальчу́к, ка́, м. = Коваленко 1. 2) Ученикъ кузнеца.
Ковалюва́ти, лю́ю, єш, гл. Заниматься кузнечнымъ мастерствомъ. (Цигани) ковалюють та кіньми мінжують. Стор. МПр. 170.
Коваля́к, ка́, м. Навозный, лошадиный жукъ. Geotrupus stercorarius. Вх. Уг. 245
Ко́ваний, а, е. 1) Подкованный. Ой стукнули ковані коні на дворі. О. 1862. IV. 31. Ся на оби́дві ко́вана. Этой не проведешь. Ном. 2) Окованный. Ой де ж твої, Нечаєнку, кованії вози? Макс. Старосвітська скриня на коліщатах, кована залізом вся. Левиц. I. 193. 3) Мощеный. Як поїдете у місто, то шукайте кованої вулиці; вона тілько одна там і є. Звенигор. у. 4) Чеканенный. Достав мальовану тацю, сріблом ковану. К. ЧР. 42. 5) Съ измѣненнымъ удареніемъ: кова́ний. Пятнистый (о масти свиней). Кабана будут смалить… и смалять кова́ного или бі́лого. Сим. 142. Від мого кованого кабанця не втече ні один заєць. О. 1862. II. 25.
Ко́ванка, ки, ж. Кованье. Кованка коней одна що стоїть.
Кова́ння, ня, с. = Кування.
Кова́ти, кую́, є́ш, гл. = Кува́ти.
Кова́ч, ча́, м. = Коваль. Вх. Зн. 26.
Ковба́н, на́, м. 1) = Ковбиця 2. Желех. 2) Короткій толстый обрубокъ дерева, употребляющійся вмѣсто табурета. Вх. Зн. 26.
Ковба́нитися, нюся, нишся, гл. Валяться въ грязи. Ковбаняться свині в грязюці. Харьк. у.
Ковба́нька, ки, ж. Ум. отъ ковба́ня.
Ковбаню́га, ги, ж. Ув. отъ ковба́ня.
Ковба́ня, ні, ж. Котловина или глубокая яма, наполненная водой. Вас. 200, 207. Не шукай моря, — і в ковбані втопишся. Чуб. I. 294. 2) Яма въ рѣкѣ, морѣ. Ум. Ковба́нька. Ув. Ковбаню́га. Він згромадив усі води у моря великі і на дні їх ковбанюги поховав навіки. К. Псалт. 74.
Ковбаса́, си́, ж. Колбаса. Як би ковбасі да крила, то вже б луччої птиці й на світі не було. Ном. Ум. Ковба́ска. Кожній свашці по ковбасці. Ном. № 3528.
